— виникла у зв'язку з боротьбою єгипетського паші Мухамеда Алі проти турецького султана за самостійність і розширення володінь за рахунок Османської імперії.
Криза виникла восени 1831 р, коли Мухаммед Алі почав війну проти султана Махмуда II. Єгипетські війська під командуванням Ібрагіма-паші зайняли Палестину, Сирію, Кілікію, розбили турецьку армію поблизу Коньї 11 грудня 1832 р. і стали просуватися до Стамбулу.
Махмуд II, не отримавши допомоги, яку він просив у західно-європейських держав, звернувся до Росії. Прибуття російського десанту на Босфор навесні 1833 р. зміцнило позиції султана і зупинило наступ єгиптян, але втручання Великобританії та Франції, що побоювались посилення позицій Росії в Османській імперії, спонукало султана укласти з Мухамедом Алі, так звану, Кютахійську угоду, за якою під владу Мухамеда Алі в обмін на формальне визнання їм сюзеренітетом султана переходили разом з Єгиптом Сирія, Палестина та Аданський пашалик. Після підписання Ункяр-Іскелесійского договору 1833 р. російські війська були виведені з Туреччини.
Єгипетська криза 1839—1841 рр. — була викликана незадоволенням Туреччини та Єгипту Кютахійскькою угодою.
Розпочалась наступом турецьких військ проти Єгипту. У першій же битві поблизу Нізіпа 24 червня 1839 р. вони були розгромлені, а турецький флот перейшов на бік єгипетського паші Мухамеда Алі. Однак у конфлікт втрутилися європейські держави, за винятком Франції, вони підтримували турецького султана Абдули-Меджида.
Положення Мухаммеда Алі ускладнювалося тим, що у Сирії, Лівані, Палестині почалися повстання проти єгипетського панування. У вересні 1840 р. флот і десантні частини Великобританії, Австрії та Туреччини розбили єгипетські війська і витіснили їх із Сирії. Під загрозою вторгнення армій європейських країн до Єгипту Мухамед Алі капітулював. Указами султана від 13 лютого і 1 червня 1841 р. Мухамед Алі був визнаний спадковим правителем Єгипту і Східного Судану, але позбавлений всіх інших володінь. Єгипетська армія була скорочена до 18 тис. воїнів.
