Загальним результатом «нової політики» було зміцнення позицій підприємницьких, а також регіональних еліт, розраховували використовувати реформи у власних інтересах. Їхня головна мета - послабити центр, не здатний ефективно виконувати свої функції забезпечення «верховного єдності» та незалежності держави, і перерозподілити владу на свою користь.
Цей процес ішов під впливом зрушень в економічному розвитку, які визначалися становленням китайського капіталізму У меншій мірі їм була порушена китайське село, за винятком районів, безпосередньо прилеглих до великих «договірним» портів. Соціальна диференціація капіталістичного типу, в основі якій лежали товарно-грошові відносини і використання найманої робочої сили, все ще продовжувала поступатися розшарування традиційного типу. Проте на стан справ у селі чинили вплив нових явища, характерні для економіки в цілому, змушуючи її реагувати на зміни ринкової кон'юнктури.
Більш відчутним був процес становлення капіталізму до міського економіці. До початку ХХ ст. в країні діяло близько 200 механізованих підприємств, які належали національному капіталу. Їх кількість за перші десятиліття ХХ ст. більш ніж подвоїлося.
Найбільшого розмаху підприємницька діяльність досягла в районах басейну Янцзи, особливо у пров. Цзянсу. На цей регіон Китаю припадало близько 70% компаній і фірм, зареєстрованих до 1908 р. Особливістю розвитку китайського капіталізму, як і капіталістичних відносин в інших країнах Сходу, було те, що поряд з поступової ламкої традиційних економічних відносин йшов розвиток дрібного підприємництва. Бути лідерами в становлення і розвиток капіталістичного укладу продовжували різні верстви чиновництва, багаті шенипі, тобто ті, хто був безпосередньо пов'язаний з центральною і провінційній адміністрацією. Серед представників національної буржуазії можна було зустріти і високопоставленого придворного, Ханьлінь члена академії, і рядового власника вченого звання шен'юань.Поряд з цим в її складі були і представники компрадорів, що спиралися на підтримку іноземного сектора. Все більш помітну роль у формуванні китайській буржуазії починали грати вихідці з торгово-лихварської середовища, а також представники емігрантської буржуазії.
Уявлення про те, на основі яких соціальних верств формувалася китайська буржуазія, може дати такий приклад. З 26 бавовнопрядильні і-прядильно ткацьких фабрик, побудованих за період 1890-1910 рр.., 16 було безпосередньо засновано чиновниками, три відкрито ними разом з вихідцями з купецтва та п'ять підприємств-созданопосреднікамі компрадорів.
Незважаючи на те що на початку ХХ ст. китайський капіталізм перебував у стадії становлення, виразно простежується циклічність у його розвитку. Підйоми (1895-1903, 1905-1908) серйозними змінювалися кризами (1900-1903, 1909-1913). Найважче ці кризові явища позначилися на найслабшому секторі зростаючого капіталізму - дофабрічного виробництва. Особливу роль у загальноекономічному спаді судилося зіграти фінансовій кризі в Шанхаї та інших «договірних» портах, що сталося в 1910 р. Китай все більше втягувався в процес капіталістичного розвитку. Капіталістичний уклад не був, звичайно, панівним, але, безперечно, був ведучим.
У цій ситуації яскраво проявилися нездатність і відсутність прагнення маньчжурської династії створити дійсно сприятливі умови для вітчизняного підприємництва. Торгово-підприємницькі кола дедалі наполегливіше вимагали послідовно проводити протекціоністську політику,
використовувати державну казну для прискорення економічного розвитку Китаю, скасувати ліцзінь, уніфікувати систему мір і ваг, боротися зі свавіллям з боку бюрократії.
Китайські підприємці стояли на чолі руху за бойкот закордонних товарів. У 1905 р. у південних та південно-східних провінціях вони організували бойкот американських товарів, в 1907-1908 - японських, а в 1908 р. - німецьких. Криза вплинув і на становище на селі, по якій прокотилася хвиля стихійних виступів: «голодних» бунтів, відмов від сплати податків, вчасно яких зазнавали розгрому урядові установи. Усього в 1910 р. відзначено 112 таких випадків.
Після розгрому реформаторського руху в 1898 р. ідеї, які надихали його учасників, не тільки не були забуті, а й продовжували завойовувати нових прихильників як серед представників китайської еміграції, так і в самому Китаї, де в період «нової політики» виникло легальне конституційний рух. Його основною формою стали петиційну компанію з проханням до двору маньчжурської про введення конституції.
