Після періоду феодальної роздробленості і громадянських воєн між різними князівствами, відомого як Період Сенгоку («Епоха воюючих провінцій»), Японія була знову об'єднана в єдину державу, завдяки зусиллям Оди Нобунаги і Тойотомі Хідейосі (Період Адзуті-Момояма). Після битви в Секігахара в 1600 р. верховна влада в Японії перейшла до Токугаве Іеясу, що завершив процес об'єднання Японії і отримав в 1603 р. титул сьогуна. Він став засновником династії сьогунів, що тривала до середини XIX століття. У битвах зі своїми супротивниками Іеясу незмінно перемагав, а їхні землі привласнював собі, так що до моменту приходу до влади він вже був найбільшим феодалом країни. Крім того, у багатьох великих землевласників він відбирав ще й копальні з видобутку дорогоцінних металів, що забезпечило його монополію в цій галузі. Йому підпорядковувалися також провінції, офіційно зберегли статус незалежних: Осака, Сакаї і Нагасакі. У 1605 році він передав титул сьогуна своєму синові Хідетада, але зберіг у своїх руках всю повноту влади аж до своєї смерті. Незважаючи на своє явну перевагу як у військовому, так і в економічному плані, Іеясу не розслаблявся. Його численні противники об'єдналися навколо сина попереднього правителя - Хідеері, які за підтримки християнських країн готували переворот. Однак Іеясу випередив їх наміри і в 1615 році розгромив ставку претендента на верховний пост в Осаці: майже всі змовники були вбиті, а сам Хідеері покінчив життя самогубством. Після цієї розправи в країні запанували довгоочікуваний мир і стабільність.
