Обійнявши посаду після вбивства президента Мак- Кінлі, що знаменувало “криваве народження” прогресизму, Рузвельт у грудні 1901 р. у зверненні до обох палат парламенту окреслив основні проблеми, на порозі яких опинилися Сполучені Штати. Президент вказував, що вражаючий і надзвичайно складний індустріальний розвиток, який з прискореною швидкістю пройшли США упродовж другої половини ХІХ ст., спричинив серйозні соціальні проблеми; старих законів і старих традицій було цілком достатньо, щоб регулювати відносини у період накопичення і розподілу багатства і капіталів, але вони неспроможні регулювати нинішню ситуацію. Йшлося, передусім, про великі трести і корпорації, регулювання діяльності яких не мало відповідного юридичного та правового забезпечення. “Неспра- ведливо, якщо багаті стають багатшими, а бідні біднішими” [1]. Тому зусилля адміністрації Рузвельта були сконцентровані на встановленні державного контролю над тими промисловими гігантами, які нехтували правилами вільної та чесної ринкової конкуренції задля власної наживи. Однак президент наполягав на обережності й індивідуальному підході до кожної корпорації, особливо якщо вона є суб’єктом міжнародної торгівлі. Виживання у сфері міжнародної конкуренції спра- ведливо пов’язувалося саме з великими підприєм- ствами, які мали достатню для цього промислову і фінансову потужність. Цікаво, що один із основних засобів їх регулювання Т. Рузвельт вбачав у встановленні громадського контролю, у прозорості бізнесу. “В інтересах суспільства, уряд повинен мати право встановити нагляд і інспекцію над усіма корпораціями, що ведуть бізнес поза межами країни” [1]. Ці кроки Т. Рузвельта були особливо вагомими і з огляду на пануючі у США погляди на закони вільного економічного розвитку. Абсолютна свобода бізнесу була основною складовою філософії підприємництва, і великі монополії чудово нею користувалися для відстоювання своїх інтересів і позицій, в тому числі і від зазіхань уряду. Причому значне місце у суспільній 153 свідомості посідали так звані соціал-дарвіністські концепції, які переносили закони біологічної еволюції, сформульовані Ч. Дарвіном, на суспільство. Елементи цієї соціальної філософії можна віднайти й у політиці самого президента, особливо поза межами США. Проте всередині країни його ініціативи, що мали на меті змусити корпорації суворо дотримуватись анти- монопольного законодавства – “чесного курсу”, були реальним кроком на шляху здійснення широких соціальних реформ на користь усього суспільства, які активно обговорювали протягом кількох попередніх десятиліть. Практична реалізація Т. Рузвельтом “прогресистських ідей” безперечно поставила його у ряд найвизначніших американських президентів- реформаторів. У 1901-1908 рр. уряд організував понад 20 судових процесів проти великих корпорацій, висунувши їм обвинувачення у порушенні закону Шермана. Частину компаній за рішенням суду було розпущено або розділено на дві-три корпорації, а Рузвельт зажив слави «руйнівника трестів».Однак президент аж ніяк не прагнув знищити корпорації, прекрасно розуміючи їхнє значення в економіці країни. Його ідея полягала в державному регулюванні великих компаній, обмеженні їхніх спроб монополізувати ринок. Проводячи цей курс, Рузвельт усіляко намагався розширити повноваження федерального уряду, підвести під регулятивну діяльність держави законодавчу базу. Він неодноразово заявляв, що «коли уряд здобуде повну владу, тоді цю владу можна буде використати для контролю над шкідливими впливами точно так, як у поточний момент уряд використовує владу, надану йому антитрестівським законом Шермана».
