В 1870-х роках Англія, що першою в світі завершила промисловий переворот, досягла апогею економічного розвитку і впливу на світовій арені. На її долю припадало 65% загального обсягу світової торгівлі, до 50% світового видобутку вугілля, виплавки чавуну і обробки бавовни. Не побоюючись конкуренції з боку США і провідних країн Європи, Англія, що стала в середині ХІХ ст. майстернею світу, перейшла від митної політики протекціонізму до режиму вільної торгівлі. Але промислове домінування Англії було нетривким і вже в 1880-х роках починає суттєво підточуватись США і Німеччиною, яким на цей час вдається завершити промисловий переворот на більш прогресивній технічній основі. Спочатку Англія відтісняться на 2-е місце за обсягами промислового виробництва, поступившись США, а перед першою світовою війною її випереджає і Німеччина.Головною причиною промислового відставання Англії було стрімке моральне старіння технічної бази виробництва, що була сформована ще в першій половині ХІХ століття і не враховувала найновіші досягнення світової інженерної думки, на яких базувався промисловий переворот в США і Німеччині. Впровадження нової техніки було в Англії дуже непростою справою, бо часто потребувало заміни ще нормально функціонуючого, але морально застарілого обладнання, що було невигідним для керівництва фірм.Найкращою альтернативою технічній модернізації англійської промисловості було існування потужної колоніальної імперії. Перед англійськими промисловцями стояв вибір, якого були позбавлені підприємці США і Німеччини: інвестувати капітал в самій Англії, або вивозити його в колонії з їх неосяжними джерелами дешевої робочої сили і промислової сировини. Англійські інвестори обрали другий шлях – вони нарощували вивіз капіталу в колонії і домініони, в той час як темпи приросту промисловості в самій метрополії невпинно знижували «інвестиційний голод».Не сприяли оновленню технічної бази англійської промисловості і величезні можливості колоніальної торгівлі, коли сировина і напівфабрикати закуповувались в колоніях за монопольно низькими цінами, а промислові вироби реалізовувались на колоніальних ринках за монопольно високими за відсутності конкурентної боротьби за споживача.Негативні наслідки мала для Англії і зміна домінуючого режиму міжнародної торгівлі. Втрата Великою Британією промислової монополії співпала з відходом США, Німеччини та інших країн від політики вільної торгівлі і переходом до жорсткого протекціонізму. Ринки цих країн закрились для англійських товарів і, більш того, в результаті зростання продуктивності праці і якості німецьких промислових виробів останні вже з середини 1880-х років починають витісняти англійські товари із зовнішніх ринків і проникають на внутрішній ринок Англії.Важливим фактором промислового відставання Англії була порівняно слабка енергоозброєність англійських робітників, що негативно вплинула на продуктивність їхньої праці. Це було пов’язано з недостатнім розвитком електроенергетики, якому перешкоджала незначна потужність і роздробленість англійських електростанцій.Проте, незважаючи на втрату світового лідерства, промисловість в Англії не стояла на місці, зазнаючи приблизно тих же структурних змін, що й в інших промислово розвинених країнах. Частка легкої промисловості в загальному обсягу промислового виробництва дедалі зменшується, а частка важкої зростає. І якщо легка промисловість Англії, що традиційно складала одну із основ англійської економіки, переключилася на колоніальні ринки без суттєвого технічного переозброєння, то подальший розвиток важкої промисловості відбувався з врахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Найбільшими темпами розвиваються нові для Англії галузі важкої індустрії – сталеливарна (виплавка сталі збільшилася в 38 разів), електротехнічна, хімічна, які обганяють вугледобувну галузь, виробництво чавуну та інші традиційні галузі, хоча їхня доля в загальному обсязі промислового виробництва залишається порівняно невеликою – лише 6,5%. Єдиною галуззю, що демонструвала стабільні темпи приросту і мала найсучаснішу технічну базу, було суднобудування. Тонаж суден, побудованих в Англії з 1870-по 1913 рік зріс більш ніж втричі. Необхідність прискореного розвитку саме сталеливарної і суднобудівної галузей була зумовлена значною мірою їхнім значенням для збереження військової сили Британської імперії в умовах загострення міжнародних суперечностей напередодні світової війни.Слід зазначити, що за період з 1870 по 1913 рр. була піднята на новий рівень інфраструктура англійської економіки. Це стосується телеграфного сполучення і особливо транспорту: обсяг залізничних перевезень збільшився в 7 разів і досяг 1200 млн. т., а морських перевезень на суднах далекого плавання – в 16 разів і склав 568 млн. т.
