Політична криза 1897 р. була пов'язана з виданням у квітні цього року розпорядження уряду Казимира Бадені про мови для Чехії і Моравії, що впроваджувало двомовність в судові й адміністративні установи чеських земель. Чиновники, які не змогли вивчити другу мову впродовж трьох років, підлягали звільненню. Обов'язкова двомовність впроваджувалася не лише в районах спільного проживання двох народів, але й в німецьких містах, включаючи Судетську область.
Це розпорядження викликало масові заворушення німців, вуличні безпорядки, що супроводжувалися кривавими сутичками, при чому не лише в Чехії, але й у Відні, в інших містах Австрії. В результаті вуличних сутичок між чехами і німцями були вбиті й десятки поранених. В Чехії властям довелося впровадити надзвичайний стан. Як компроміс німці Чехії запропонували створити адміністративні округи, поділені за національною ознакою, проти чого рішуче виступили чехи. Роботу парламенту було паралізовано. Уряду Бадені вдалося придушити заворушення лише застосуванням збройної сили. Рейхсрат було розпущено, а уряд був змушений піти у відставку в листопаді 1897 р. Тож розпорядження уряду про двомовність мало наслідком не примирення між німцями і чехами, а політичну кризу, посилення суперечностей і зростання відчуженості обох націй, в тому числі від держави, «ненімецької», як вважали німці.
Після падіння уряду Бадені монархія вступила в період політичної нестабільності, коли робота рейхсрату була паралізована сутичками депутатів різних національностей, особливо німців і чехів.
За наступного уряду П. фон Гауча було видано нове розпорядження, за яким чеські землі були поділені на три області – чеську, німецьку і змішану, в кожній з яких діяли особливі правила, що стосувалися використання мов в адміністративній сфері. Але такий порядок не влаштував ні німецьких, ні чеських радикалів. Через два роки «правила Гауча» також було відмінено і ситуація повернулася до тієї, що існувала в 1897 р.
На початку ХХ ст. внутрішньополітична криза в Цислейтанії, пов'язана зі загостренням німецько-чеського протистояння, продовжилася. Кабінети, що часто змінювалися, не могли стабілізувати ситуацію. Відміна в жовтні 1899 р. розпоряджень про мову призвела до того, що тепер вже чеські депутати влаштували в парламенті обструкцію, яка паралізувала його діяльність. Припинити обструкцію вдалося уряду Ернста Кербера (січень 1900 - грудень 1904 рр.), одного з найвидатніших державних діячів останнього десятиріччя існування монархії. Е.Кербер намагався досягти урегулювання національної проблем як кропіткими переговорами, поступками чехам, так і впровадженням в життя широкої соціально-економічної програми. Однак його загально-австрійська урядова програма зустрічала опір різних політичних і національних угрупувань, що врешті примусило його піти у відставку в кінці 1904 р.
