Зміни, що сталися в розвитку американського суспільства, позначилися на політичному житті країни. У минулому залишилися суперечності між прихильниками аграрного і промислового шляхів розвитку, прихильниками і противниками рабства. Разом з ними відійшли в минуле колишні політичні битви республіканської і демократичної партій, що складали стрижень політичної історії США в 50-70-і роки XIX ст. Зміст політичної історії останньої чверті XIX ст. визначився насамперед інтересами великого бізнесу, підкорив своїм впливом обидві головні партії. Стирання принципових відмінностей між республіканською і демократичною партіями, відсутність в їх передвиборних платформах реформаторських ідей призвели до утвердження самого консервативного в історії США варіанту двопартійної системи. Республіканська партія мала традиційно міцні позиції в самому розвинутому промисловому регіоні - Нової Англії, почасти в штатах старого Заходу. Тут за неї голосували значна частина робітників і міська дрібна буржуазія. Республіканці також спиралися на голоси значної частини американців протестантського віросповідання. Демократична партія була більшою мірою зорієнтована на аграрні круги Півдня, Південно-Заходу і Далекого Заходу. У містах Сходу її масову базу становили робітники-іммігранти, що належали до католицької конфесії. Провідні політичні партії здійснювали досить міцний контроль над електоратом (на вибори приходило до 80% виборців). У побут тих років міцно увійшли терміни, що позначали нові явища в двопартійній системі. До них належали «ринг» (добре організована група неофіційних партійних політиків), «партійна машина»- механізм, що діє з метою збереження влади в руках тієї чи іншої партії, «боссізм» - жорстко контрольована ієрархічна система, націлена на збереження і розширення електоральної бази на рівні графства, штату, країни. Утвердженню боссізма сприяв партійний контроль над масою іммігрантів. Але головним було складання міцного союзу між партійними машинами і великим бізнесом. Всі ці обставини в умовах гарячкового грюндерства і напору нових багатіїв привели до небувалої корупції. Вона охопила всі сфери суспільного життя, вразила обидві головні політичні партії країни. В отриманні хабарів від однієї із залізничних компаній були викриті майбутній президент Дж. Гарфілд, віце-президенти Г. Вільсон. На виборах 1876 р. республіканцям за допомогою різних махінацій вдалося зберегти за собою Білий дім. Дух корупції пронизував цивільну службу США, контрольовану професійними політиками, сама система «видобуток належить переможцю», згідно з якою прийшла до влади партія замішані своїми прихильниками всі пости в державному апараті, сприяла розквіту хабарництва. Широке обурення громадськості викликав розголос надзвичайно характерна для того часу діяльність організації демократичної партії в Нью-Йорку – «Таммані Холл». Цей «ринг» проник в усі установи муніципалітету і пограбував місто майже на 100 млн дол. Таким же чином діяла організація республіканської партії «Гез Ринг» в Філадельфії. Політичне переважання в останній третині XIX в. належало республіканської партії, що уособлювала могутність індустріальних магнатів і використала моральний авторитет, набутий республіканцями при А. Лінкольні в роки Громадянської війни (її противники-демократи називали цю тактику «розмахуванням закривавленою сорочкою»). В останні десятиліття XIX ст. демократи лише двічі займали президентське крісло (Г. Клівленд в 1885-1889 і 1893-1897 рр.). Майбутній президент В. Вільсон лаконічно охарактеризував цей період до суперництву партій: «Ні лідерів, немає принципів, немає партій». При відсутності принципових розбіжностей обидві партії робили ставки на «темних конячок». Незалежно від того, республіканська чи демократична партія панувала в Білому домі або в конгресі, внутрішня політика проводилася переважно в інтересах великого капіталу. Систематично субсидувалися корпорації, великим компаніям лунали величезні природні багатства країни, через конгрес і законодавчі збори штатів проводилися закони, вигідні для великого бізнесу (так, за покровительствовавших йому політику оподаткування штат Нью-Джерсі іменували «матір'ю корпорацій»). Одні лише грошові субсидії і кошти від продажу земельних ділянок, які бізнесмени отримали від уряду, досягли 5-6 млрд дол. У 1883 р. було проведено повне звільнення промисловців від прибуткових податків. Основними проблемами, які розділяли республіканську і демократичну партії, були питання митних тарифів і грошового обігу. Республіканська партія, захищаючи інтереси великого бізнесу, виступала за протекціонізм. Гаслом «високі тарифи - висока заробітна плата» вона прагнула залучити на свою сторону робітників. Демократи, чию соціальну базу в чому становили аграрії, спиралися на давню їх прихильність до низьких тарифах. Новий аргумент демократів, звернений до мас, свідчив, що високі митні тарифи, пригнічуючи конкуренцію іноземних товарів, сприяють утворенню трестів. В цілому в кінці XIX ст. проводилась цілеспрямована протекціоністська політика, що сприяла зростанню американської промисловості, захищеної від іноземної конкуренції. Ця політика приносила величезні вигоди швидкому формуванню в країні великого корпоративному капіталу, даючи йому можливість підтримувати за міцною митною стіною високий рівень внутрішніх цін і одночасно використовувати методи демпінгу з метою завоювання більш міцних позицій на зовнішніх ринках.
