Створена в політбюро ЦК ВКП(б) комісія під керівництвом секретаря ЦК В. Молотова розробила план кампанії з розкуркулення. За цим планом власники господарств, які підлягали ліквідації, поділялися на три категорії. Селяни, віднесені до першої категорії, підлягали ізоляції в тюрмах і концтаборах. Ті, хто потрапив до другої категорії, виселялися у віддалені регіони країни. До третьої категорії зараховували тих, хто підлягав розкуркуленню, але не чинив опору. Таким після конфіскації основних засобів виробництва надавалися зменшені земельні ділянки за межами колгоспних масивів. В Україні було розкуркулено у 1930 р. 31 593 господарства, а в 1931 р. — 32127. Щоб не будувати “куркульських виселків” (на це бракувало коштів), усіх розкуркулених депортували в північні та північно-східні регіони СРСР, де розвивалася, переважно на примусовій праці, лісова промисловість. Селяни часто з власної волі припиняли господарювання на землі і подавалися в міста і на новобудови.
