З весни 1919 року зовнішні фронти в Україні проходили територією Правобережної України, де діяли війська Директорії УНР та Донбасу, де більшовицьким військам протистояли війська генерала Денікіна. Бої за Донбас велись ще з січня 1919 року. Спочатку радянські війська Південного фронту потіснили денікінців. Однак поразка однієї з радянських армій на Північному Кавказі створила можливість Денікіну збільшити чисельність військ, що протистояли Південному фронту. Захоплене ідеєю світової соціалістичної революції, радянське керівництво в цей період виношувало плани допомоги Радянській Угорській Республіці. 19 травня 1919року денікінці війська перейшли у наступ на всій донецькій дільниці Південного фронту. Ними було захоплено Луганськ і завдано головного удару на стику 13-ї армії та 3-ї бригади Задніпровської дивізії під командуванням Н.Махна. Радянські війська зазнали поразки. Донбас було втрачено. Вже у червні 1919 року білогвардійці захопили Харків, Катеринослав. Уже 30 серпня 1919 року більшовики з огляду на переважаючу силу противника без бою полишили Київ. Майже одночасно до міста ввійшли білогвардійці під командуванням генерала Бредова та частини УГА під командуванням генерала Кравса. Останні полишили місто, досягнувши угоди з денікінцями. Денікінські війська так швидко окупували Україну, що розташовані на Херсонщині три дивізії залишилися в глибокому тилу. Об’єднана під командуванням Й.Якіра. Південна група військ спробувала прорватися на північ і розпочала свій марш, в ході якого вибила денікінців з Житомира і зайняла західні околиці Києва. Прийшовши до влади в Україні, Денікін спробував відновити загальноросійському систему влади та прагнув здійснити ряд реформ. Аграрна реформа передбачала викуп селянами поміщицькі або іншої землі в розмірі до 45 десятин на господарство;поміщицьке землеволодіння обмежувалось 400 десятинами. Селяни повинні були віддати 1.3 зібраного збіжжя поміщикам і орендарям, а також по 5 пудів зерна з кожної десятини здавати на потреби армії. У сфері промисловості відновлювався 9,5-12 годинний робочий день , некеровані профспілки розпускалися, будь-які форми невдоволення подавлялися. У повному обсязі відновлювалось царське законодавство галузі загальноосвітньої школи, українська мова допускалась лише у приватних школах, викладання українознавства скасовувалось. Денікінська влада розв’язала справжню вакханалію білого терору, насильств.
