Здійснені спроби адаптаці їзаконодавства, що діяло за попередньоївлади до нових політичних умов; анульованізакони і декретигетьманату, радянського уряду України, відновленізакони УНР. Вжитосуворихзаконів по боротьбізіспекуляцією, введено хлібнуповинність з диференційованими нормами обов'язкових норм хлібоздачі; за зданіпродуктипередбачалосягрошовакомпенсація. Зазначені заходи дозволяли утримуватиармію, незначнийдержавнийапарат. Але суттєвоситуацію в містах вони не поліпшили, а селянство продовжувалостраждативіднепосильноїношівійни, економічноїанархії та державного свавілля. 8 січня 1919 року Директорія затвердила закон про землю, якийзакріплювавскасуванняприватноївласності на землю, ліси і надра, їхперехід у власністьдержави; трудоваземельна норма зменшуваласявдвічі і обмежувалася 15 десятин; кожнегосподарство повинно булоотримати в користування не менше 5-6 десятин. За отриманіділянкигосподаріповиннібуливіддаватидержавітретинуврожаю ярого хліба. Розробленопроекти закону про фабрично - заводськихкомітетів; підготовка плану першочерговоїдопомогибезробітним;підготовкадеякихактів про улучшениохоронипраці та затвердження 8 годинногоробочого дня. Були зроблені кроки по створеннюзбройних сил, проведено масовумобилизациюмужскогонаселеннявікомвід 20-до 5 років, офіцерів - до43 років. Загальначастинавійська становила 150 тисячбійців.
