В XX століття Австро-Угорщина вступила в стані глибокої політичної кризи. З 1897 по 1914 р. в Ціслейтанії змінилися 15 кабінетів. Вони проводили непослідовний політичний курс, намагаючись шляхом окремих реформ і зовнішньополітичних акцій зміцнити стабільність у державі.
У політичній практиці чеської буржуазії постійно стикалися дві протилежні тенденції - опозиційна і проавстрійська. Це робило її позицію такою, що коливається від широкої парламентської обструкції до підтримки підмоги у абсолютистських державних формах правління. В 1900-1907 рр. відбувається активізація боротьби за демократизацію держави, за введення загального виборчого права. В 1908-1914 рр. чеська політична еліта серйозну увагу приділяє зовнішній політиці монархії. В ході політичної боротьби перманентно створювалися політичні альянси, що мали, як правило, суто конкретні цілі. У 1900 р. була утворена Чеська національна рада - суспільно-політична організація, що прагнула до об'єднання чеських політичних сил на основі загальної національної програми. У своїй діяльності ЧНР орієнтувалася на державно-правову концепцію.
Боротьба за загальне виборче право, що розглядалася як першочергове завдання соціал-демократами і лівим крилом чеського буржуазного політичного табору і прийняла під впливом російської революції 1905-1907 рр. масовий характер, закінчилася перемогою. В кінці 1906 р. був прийнятий закон, що вводив загальне рівне пряме і таємне виборче право для чоловіків старше 24 років. Воно не поширювалося на вибори в земські сейми, на жінок і військовослужбовців. Залишалася стара внутрішня структура парламенту, зберігався такий консервативний інститут, як делегації двох частин імперії, усували більшу частину парламенту від вирішення найважливіших державних питань, що відносяться до зовнішньої, військової і фінансової політики.
На виборах в рейхсрат в травні 1907 р. відбувся помітний перерозподіл сил серед чеських буржуазних партій. Найбільш широко в парламенті були представлені аграрії (28 мандатів). Національна партія вільнодумних отримала 18 місць. Програма младочех, прийнята на з'їзді в березні 1906 р., включала такі пункти, як досягнення австро-чеської державно-правової угоди, реформа виборчого права в чеських землях, де зберігалася куріальна система, введення рівноправності чеської та німецької мов у всій системі управління чеських земель. 17 місць (7 в Чехії і 10 в Моравії) отримала Католицька партія, утворена в червні 1906 р. Чеські дрібнобуржуазні партії, які об'єдналися в один блок, домоглися 9 місць, 2 мандати отримали незалежні депутати. Реалісти, перетворили свою партію в 1906 р. до Чеської прогресивну партію, мали 2 мандати. Серед німецьких партій чеських земель найбільш сильні позиції мали аграрії (19 мандатів), за ними слідували ліберали (14 місць), Народна німецька партія отримала 13, а національні радикали - 12 мандатів. Внутрішній розвиток чеського політичного життя після виборів 1907 проходило під гаслом «концентрації сил». З початком роботи парламенту чеські депутати утворили Чеський клуб, який брав обов'язкові для всіх рішення по національних і державно-правових питань.
На практиці чеська буржуазно-політична еліта проводила так звану «позитивну політику», спрямовану на зміцнення економічних, політичних і культурних позицій чехів. Визначальною рисою цієї політики була реалістичність і здійсненність. Керуючись такими міркуваннями, чеські представники восени 1907 р, проголосували за австро-угорську фінансово-економічну Угоду як дуже вигідну. Принцип повної свободи Ціслейтанії і Транслейтанії в галузі внутрішньої торгівлі та проведення єдиної політики в сфері зовнішньоторговельної діяльності відповідало чеським планам.
Іншим важливим завданням для чеської буржуазії того часу було вироблення власної зовнішньополітичної концепції. Такою концепцією став неославізм, що будувався на австро-російському зближенні, врахував сильні позиції в чеських землях прихильників так званого «традиційного русофільства». Лідер реалістів Масарик вважав більш правильною орієнтацію на буржуазні демократії Запала - Англію і Францію. Загальним для всієї чеської буржуазії було прагнення до економічного освоєння Балкан. Чеські політики дотримувалися курсу на мирну економічну експансію в слов'янських землях Центральної і Південно-Східної Європи. Саме тому анексія Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини серпня 1908 не отримала в чеських землях однозначної оцінки. Частина чеських політичних лідерів побачила в цьому акті розширення внутрішнього ринку монархії, а деякі угруповання - посилення слов'янського елементу в імперії. Однак більшість депутатів засудили великодержавний спосіб експансії. Широку міжнародну розголосу набула також участь Масарика в двох судових процесах, де він підтримував несправедливо звинувачених югославян.
З осінь 1908 р. діяльність чеського сейму була паралізована обструкцією депутатів-німців. У відповідь на рішення кабінету про призупинення його роботи чеські міністри подали у відставку, що викликало чергову парламентську кризу. Масовий і запеклий характер зіткнень між чехами й німцями в Празі та околицях змусив уряд ввести надзвичайний стан у цьому регіоні. Понад 250 відділень чеських демократичних спілок і товариств були закриті.
В 1909-1911 рр. центром опозиції став Слов'янський союз - об'єднання 125 слов'янських депутатів рейхсрату, 83 з яких були чехи. Цей блок представників слов'янських буржуазних партій виступав проти спроб Відня послабити сепаратистські тенденції в імперії. Для всього періоду його діяльності була характерна тактика обструкції. В ході чесько-німецьких переговорів влітку 1910 р. відбулося об'єднання чеських парламентських фракцій в Об'єднаний чеський клуб. Наслідком опозиції депутатів-слов'ян став провал бюджету, ряду інших законодавчих актів. 30 березня 1911 рейхсрат був розпущений.
На виборах 1911 чеські аграрії отримали в рейхсраті 38 місць, младочехи зберегли колишні позиції, значно збільшили вплив національні соціалісти, які отримали 16 мандатів, клерикали втратили 10 місць, зберігши 7 мандатів в Моравії, а старочехі позбулися шести місць. По одному мандату мали реалісти і Радикальна державно-правова партія. Найбільшою німецької партією в чеських землях стали німецькі радикали (22 мандати), посилили позиції і аграрії, домігшись 21 місця. Ліберали втратили два, а Народна німецька партія - чотири мандати.
В 1911-1914 рр., в період безперервних міжнародних ускладнень і активізації військових приготувань в Європі і на Балканах, все ширше розгортається в чеських землях масовий антивоєнний рух.
Криза в роботі чеського сейму завершилася його розпуском в червні 1913 р. Управління Чехією було передано комісії австрійських сановників на чолі з графом Шенборном. У березні 1914 р. був розпущений і австрійський парламент, уряд став правити без парламенту на основі ст. 14 Конституції.
У певних колах чеської буржуазії стали розроблятися проекти можливого рішення чеського і словацького питань поза імперії Габсбургів.
