Основний лінією у чеській політиці було збереження, з наступним перетворенням, Австро-Угорщини. Лише в переддень війни виникають різні проекти рішення чеського і словацького питань поза межами імперії. Будучи найрозвинутішими би в економічному й політичному плані, чехи прагнули стати політичним лідером нерівноправного слов'янського переважно монархії. Чеська буржуазія претендувала на рівні із німецькою і угорської буржуазією умови й можливості. Чеським лідерам загалом була властива достатня тверезість у виборі тактики політичних змагань, прагнення діяти з урахуванням поточної обстановки, озираючись на Відень.
Але з початком війни" вони виявилися перед необхідністю зробити вибір між двома можливими рішеннями чеського питання – у складі монархії або за межами її, з допомогою незалежної держави. До першого рішенню, поруч із аграрної партією, лідером яких булоА.Швегла (1873-1933), і партіями католицької орієнтації, схилялися спочатку і соціал-демократи на чолі зБ.Шмералем, які розраховували на демократичну еволюцію Австро-Угорщини.
Що стосується другого рішення, але серед його прихильників був єдності.Младочехи під керівництвомК.Крамаржа (1860-1937), розраховуючи перемогти держав Антанти посилення ролі Росії в у Європі, висували програму створення союзу слов'янських держав під скіпетром династії Романових.
По-іншому представляв майбутнє чеських земель лідер невеличкий партії реалістів Томаш Гарріг Масарик (1850-1937). Він виходив з неминучості поразки, і розпаду Австро-Угорщини Франц-Йосиф і створення її основі низки незалежних демократичні держави. Масарик більшою мірою орієнтувався ось на підтримку західних держав Антанти – Англії та Франції, а чи не Росію. Його однодумцем і учнем був Едуард Бенеш (1884-1948). До цього перебігу примикали і національні соціалісти на чолі зВ.Клофачем.
Словацька національна партія як одна з політичних напрямів у Словаччині орієнтувалася зберегти монархії. Аж по весни 1918 р. керівництво партії, було пасивно.Социал-демократическое і аграрне течії також дотримувалисяпрогабсбургской орієнтації. Лише Словацька народна партія (католицька характером),виделившаяся з Словацької національної партії, займала більш активної позиції, проте найрадикальніші проекти не йшли далі словацької автономії у межах Угорщини.
Розвиток визвольних змагань чехів та словаків в зумовлювалося передусім ходом бойових дій, міжнародним становищем й загальним станом справ у імперії Габсбургів.
Першими проявами національно-визвольної боротьби чехів стали стихійні демонстрації у зв'язку з нестачею продовольства, і навіть хвилювання при відправлення на фронт. Чехи висміювали австрійські порядки, а сполучення пресі про успіхи австрійському війську давалися зазвичай з великим запізненням. У народі виспівували пісню "Гей, слов'яни", перемоги російської армії на південно-західному фронті на початку війни посилювалипрорусские симпатії, популярний був девіз: "Росіяни близько, запікайте гусаків!". Орієнтація в західний бік була ще такому широкому, як наприкінці війни. Здебільшого чеські політики вбачали у війні лише конфлікт німців, і слов'ян і ігнорували її імперіалістичний характер. Т.Масарик відстоював теза про боротьбу мілітаризму і теократії з демократією та гуманізмом. Ці настрої сприяли наростання неприязні і навіть антагонізму між чехами і словаками, з одного боку, і німцями і угорцями - з іншого, й у тилу, і фронті.
Із початком військових дій Австро-Угорщини було встановлено військово-бюрократичний режим. Віденський рейхсрат несозивался до весни 1917 р. У період наступу російської армії у Галичині в 1914 р. посилилися репресії у Чехії та Моравії, арешту піддався ряд чеських політичних діячів. У травні 1915 р. лідеримладочеховК.Крамарж,А.Рашин та інших. упродовж свогопрорусскую орієнтацію були звинувачені у "зраді і двічі засуджені до смерті. І лише смерть імператора Франца-Йосифа I у листопаді 1916 р. завадила привести вирок у виконанні.
У умовах Т. Масарик дійшов рішенню про перенос центру національно-визвольної боротьби зарубіжних країн. У листопаді 1915 р. у Парижі створили Чеський закордонний комітет, невдовзі з участю Е.Бенеша і словацького діяча МіланаШтефаника перетворений в Чехословацьку Національну Раду. У Парижі став видаватися ряд друкованих органівантиавстрийского руху Опору.
Опозиційно налаштовані стосовно Австро-Угорщини чеські угруповання поступово консолідувалися у еміграції, а й у самій Чехії. З 1815 р. функціонувала ЧеськаМаффия – досить розгалужена, але цього замало міцна підпільна організація. Вона поширювала антидержавницькі настрої і займалася збиранням розвідданих державам Антанти. Почалася координація що діяли еміграції чеських і словацьких угруповань. Важливим кроком цьому шляху стала угода Словацької Ліги і Чеської національної об'єднання на Клівленді (США) у жовтні 1915 р., у якому зафіксовано прагнення чехів та словаків в до створення федерації.
Восени 1916 р. з ініціативимладочехов і аграріїв між найбільшими чеськими політичними партіями було досягнуто згоди про координацію своєї діяльності. Близько десятка чеських політичних партій створили центри: Чеський союз (об'єднання парламентських фракцій у Відні) кінематографістів і Національний комітет у Празі як провідний політичний орган. Його головою став відомий політик і крупний підприємець, фінансистК.Маттуш, а секретарем – аграрійШвегла. Наприкінці 1916 – початку 1917 р. вони нарешті почали переговори з віденським урядом на кшталт колишньої лояльності.
Слід все-таки сказати, що умови війни заважали встановленню тісний зв'язок внутрішнім закордонним антиавстрійським рухом чехів, як і між чеської та словацької гілками національно-визвольної боротьби. Національний рух у Словаччині відставало за масштабом від чеського: словацька буржуазія і інтелігенція були нечисленні і лише частковомадьяризировани, словацький політичний табір піддавався жорсткішим переслідувань, сильним було вплив католицького духівництва, лояльного стосовно Габсбургам.
Активізацію визвольних змагань чехів та словаків в сприяла Лютнева революція у Росії. Обстановка у Австро-Угорщині на той час суттєво загострилася. Посилилася дезорганізація економіки, у першій половині 1917 р. пожвавилося страйковий рух. Зовнішньополітичний і внутрішній криза монархії заглибився. Під упливом Революції Росії ширилося рух на відновлення демократичних права і свободи. Через війну який вступив на престол у листопаді 1916 р. імператор Карл I змушений був відновити діяльність рейхсрату. Траплялися спроби досягти компромісу з лояльними політиками слов'янських народів. Але до цього моменту їхнє ставлення до монархії змінилося: залунала вимога створення держави. Це було зроблено, зокрема, у спілкуванні чеських діячів культури та науки з парламенту наприкінці квітня 1917 р.
Особливо радикальними гасла, форми і силові методи боротьби чеського табору почав із осені 1917 р., від Жовтневої революції" у Росії. Головною тенденцією визвольного руху стає боротьба за створення держави під егідою західних держав, вихід із Австро-Угорщини. Помітно усталилася зв'язок чехів та словаків в із зарубіжними центрами еміграції, у в Парижі й у Росії. Ці центри багато зробила пропаганди чеського і словацького питань. Чеські лідери встановили тісні контакти з правлячими колами країн Антанти, домагаючись визнання ними своїх національних вимог. До 1918 р. ці спроби не увінчалися, оскільки тривалий час ліквідація габзбурзькою монархією не входило у плани західних держав.
Чехословацьку національну комітет розгорнув діяльність із створенню військових легіонів мови у Франції, Італії, Росії. До літа я 1917 р. у яких налічувалося 40 000 людина, а до середини 1918 р. тільки в Росії їх кількість вже становила 50 000. Цьому сприяв перебуванняМ.Штефаника, та був Т.Масарика у революційній Росії (з березня 1917 до березня 1918 р.). Дипломатичні успіхи до чехословацької еміграції, у Парижі прийшли о травні 1918 р., коли Чехословацьку національну комітет визнано Францією як тимчасового чехословацького уряду, а створені ним військові частини - союзної Антанті армією. Торішнього серпня його визнала Великобританія, та був Японія та США. Цьому визнанню сприяло збройне антибільшовицьке виступ чехословацького корпусу о Росії за Антанти.
Істотну підтримку визвольному руху чинила і еміграція США. 10 травня 1918 р. ряд чеських і словацьких організацій підписали в Піттсбурзі угоду, де йшлося необхідність об'єднання чехів та словаків в на єдиній незалежну державу. Угода передбачала автономію Словаччини, особливий словацький сейм і це підписано майбутнім президентом ЧСР Т.Масариком.
Останнім часом війни чеські політики роблять додаткові кроки щодо консолідації політичного табору. Вже у лютому 1918 р. ряд буржуазних партій об'єдналися у єдиній державно-правової партії (на чолі зК.Крамаржем). Влітку 1918 р. реорганізувався Національний комітет як орган законодавчої і виконавчої влади. Йшла підготовка до захоплення влади мирним шляхом за умови розвалу монархії. У вересні 1918 р. створили Словацький згодом національну раду.
Суттєвими передумовами створення держави чехів та словаків в були радикалізаціяантигабсбургских настроїв трудящих, і загострення кризи у правлячих колах. У умовах чеські діячі зробили усе можливе задля захоплення влади у чеських землях без соціальних потрясінь.
Наростання кризи, очікування розвалу імперії змусило імперське уряд розпочати вивезенню з чеських в Австрію сировини, товарів, продовольства. У 1918 р. було винесено, наприклад, рішення відправляти щодня 20 вагонів борошна, і це зполуголодном існуванні населення Чехії. Такі грабіжницькі заходи викликали масове невдоволення; опір діям Відня перетворилася на загальнонародну акцію. З ініціативиА.Швегли, що стояв на чолі Земельного економічного ради, та за підтримки Національного комітету і партій соціалістичної орієнтації було організовано акція протесту проти вивезення продовольства. На 14 жовтня 1918 р. було призначено загальний страйк. Вона перетворилися на захід політичного характеру великого масштабу, часом висувалися гасла національну незалежність, освіти "вільноїчехо-словацкой республіки". У Прагу ввели додаткові частини австрійському війську, які перешкоджали приходу демонстрантів до центру міста з лиця робочих околиць. Страйк стала майже загальної, у ній участь десятки тисяч жителів.
Події 14 жовтня, проте, ще сприяли проголошення республіки чехів та словаків в. Але і вони визначили розвиток обстановки. Вивезення цінностей з чеських земель блокували. Чеські політики у країні продемонстрували свою готовність до рішучих дій.
Відень намагалася врятувати становище шляхом перетворення габзбурзькою монархією в федеративну багатонаціональну держава. Це завдання покладалася на нове австрійське уряд, сформований 25 жовтня 1918 р. Але була очевидно, що час монархії минуло. Чеські лідери у Празі вирішили розпочати переговори з його оточенням Т.Масарика, які представляли руху опору по закордонах, і на чолі зК.Крамаржем негайно вирушили у Швейцарію. 28 жовтня 1918 р. у Женеві почалися їхні перемовини зЭ.Бенешем, оскільки Т.Масарик тим часом ще був у США.
Вирішальні для незалежності чехів та словаків в події сталися 28 жовтня 1918 р. Цього дня уряд Австро-Угорщини оголосило про намір укласти перемир'я з державами Антанти, цим визнавши свою поразку. Празький Національний комітет, узявши до рук громадянську та військові адміністрацію, оголосив з приводу створення незалежної держави. Йому і було функції тимчасового уряду. Влада на місцях доручили здійснювати колишньої адміністрації, зберігалося старе законодавство, зокрема і що стосувалася відносин власності. Комітет очолила п'ятірка політиків, названа пізніше "мужі 28 жовтня" - чехиА.Швегла,А.Рашин,Ф.Соукуп,Й.Стршибрний і словакВ.Шробар. 30 жовтня Словацький згодом національну раду підтримав незалежність ">чешско-словацкого народу" виходячи з права словаків на національне самовизначення. Жовтневі дні стали національно-демократичної революцією, хто поклав початок чесько-словацької державності.
14 листопада 1918 р. у Празі відбулося урочисте засідання Національної Збори. ЧСР проголошувалася демократичної республікою. Першим президентом її було одностайно обраний Т.Масарик. Було затверджено склад уряду, узгоджений ще Женеві. Вона взяла назва кабінету "загальнонаціональної коаліції". Його очолив лідер національно-демократичної партіїК.Крамарж.
