Двовладдя. Розвиток революційних подій в лютому-жовтні 1917р.
Початок 1917 р ознаменувався найпотужнішою за весь період світової війни хвилею страйків. У січні в страйках брало участь 270 тис. Чоловік, причому майже половину всіх страйкуючих становили робітники Петрограда і Петроградської губернії. 14 лютого, в день відкриття думської сесії, пройшов страйк робітників 60 заводів столиці і демонстрація під революційними гаслами. У Петрограді складалася вкрай напружена ситуація. 18 лютого виступили робочі Путилівського заводу. Після оголошеного адміністрацією підприємства локауту путиловцев підтримали робочі Невської застави і Виборзької сторони. До цього часу снігові замети створили труднощі з підвезенням продовольства в столиці. Містом поповзли чутки про наближення голод. Попит на хліб різко зріс і були в булочних і пекарнях запаси продовольства його не задовольняли. 22 лютого в Петрограді почалися стихійні волненія.23 лютого (8 березня н. Ст.), В Міжнародний жіночий день, виступи робітниць вилилися в багатолюдні мітинги, які йшли під гаслами «Хліба!», «Миру!», «Свободи!». 24 лютого рух продовжував розростатися. Офіційне повідомлення влади, в якому говорилося, що запаси борошна в місті достатні, не справило жодного враження на населення. Демонстранти вийшли на головні вулиці міста з червоними прапорами і гаслами «Геть війну!», «Геть самодержавство!». Поліція не могла впоратися з рухом, а війська не виявляли схильності «втихомирювати» натовп. 25 лютого масові виступи поновилися. Страйк набувала загальний характер. Проведені вночі арешти активістів революційних організацій, в тому числі членів Петроградського комітету більшовиків, які не нормалізували обстановку в столиці. Розстріл демонстрантів на Знам'янської площі і Невському проспекті викликав перелом у настроях військ. Увечері 26 лютого розпочалися заворушення в ряді полків, а 27 лютого війська Петроградського гарнізону стали переходити на бік революції. Натовпи робітників і солдатів громили поліцейські ділянки, виловлювали городових. Влада в місті переходила в руки повстанців. Увечері 27 лютого розпочав діяти Петроградський Рада робітничих і солдатських депутатів, більшість у якому отримали меншовики та есери. Головою Ради став Н.С.Чхеидзе, а його товаришами (заступниками) А.Ф.Керенский і М.І.Скобелев. Царський уряд фактично припинило існування. Міністри покинули Маріїнський палац, де відбувалися засідання кабінету. 27 лютого на приватній нараді членів Державної думи (її офіційну роботу перервав царський указ) був Утворений Тимчасовий комітет на чолі з головою Думи М. В. Родзянко. До складу Комітету увійшли представники всіх фракцій Державної Думи, крім крайніх правих. 2 березня 1917 р
Микола II, який перебував спочатку в Ставці, в Могильові, а потім після невдалої спроби виїхати в Царське Село вимушений відправитися в Псков в штаб Північного фронту, відрікся від престолу (спочатку на користь сина, а потім - брата Михайла). На зречення наполягали і Тимчасовий комітет Державної думи і командування діючої армії. Спроба врятувати монархію ціною зречення Миколи II проте, не вдалася. Обурення, яке викликало у робітників і солдатів столиці перспектива сходження на трон Михайла, змусила останнього 3 березня 1917 р відмовитися від домагань на престол. 2 березня була сформовано Тимчасовий уряд під керівництвом голови Всеросійського земського союзу Г.Е.Львова. Почалася нова драматична глава в історії Росії.
