пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


45. Перший Всесоюзний з'їзд Рад в Росії та його рішення

Основну організаційну роботу з об'єднання Російської Федерації і так званих "національних" республік у союз виконував наркомнац Йосип Сталін, який у квітні 1922 року став ще й генсеком ЦК РКП (б). Голова російського уряду, ініціатор нового державного утворення Володимир Ленін агонізував у Горках і на політику Росії практично не впливав. Сталін і його апарат зробили все можливе, щоб призначений на 30 грудня 1922 року І з'їзд рад соціалістичних радянських республік протягом кількох годин, без дискусій, утворив СРСР.

Було подолано багато "націонал-ухильницьких" тенденцій. Зокрема, Сталін зумів домогтися утворення на початку року Закавказької Федерації, а в грудні – включення Далекосхідної республіки до складу РФСРР. У середньоазійських республіках ситуація залишалася надто складною, і тому планувалося, що засновниками СРСР стануть чотири суб'єкти: радянські Росія, Україна, Закавказзя і Білорусія. Таким чином, у з'їзді взяло участь 1217 делегатів із ухвальним голосом від Російської Федерації (60%), 354 – від УСРР, 73 – від Закавказької Федерації і 23 – від БСРР. Решта мала право на дорадчий голос. Тому неможливо погодитися з ключовим твердженням Солодька та Крапивенка: "30 грудня 1922 року в Москві 364 українських делегати від імені своєї республіки проголосували за створення СРСР.

Українське представництво було другим за чисельністю після російського – це був не контрольний, але блокуючий пакет, без якого Союз з усіма його досягненнями та злочинами навряд чи дістав би місця у новій історії". Якраз відсутність блокуючого пакету голосів у "націоналів" і дала підстави Сталіну сподіватися на те, що згодом у народі стали називати "одобрямсом". Він зробив на диво коротку доповідь. За його словами, нова Росія "перетворила червоний стяг з прапора партійного в прапор державний і зібрала навколо цього прапора народи радянських республік для того, щоб об'єднати їх в одну державу, в Союз Радянських Соціалістичних Республік, прообраз прийдешньої Світової Радянської Соціалістичної Республіки".

Сталін закінчив свою доповідь так: «Ось, товариші, Декларація, прийнята вчора конференцією повноважних делегацій. Я її читаю... А ось і текст Договору, прийнятого тією ж конференцією. Я його читаю... Товариші, з доручення конференції повноважних делегацій радянських республік я маю запропонувати вам затвердити щойно прочитані тексти Декларації і Договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Товариші, пропоную прийняти їх з властивою комуністам одностайністю і вписати тим новий розділ в історію людства". Але з'їзд ухвалив Декларацію про утворення СРСР і Договір про утворення СРСР лише "в основному"!

Несподівано на трибуну вийшов один із керівників української делегації Михайло Фрунзе і, зосередившись на договорі, заявив (мова оригіналу): "Тем не менее, делегации нашли необходимым внести еще новые дополнительные гарантии того, чтобы принимаемый нами акт был действительно актом, устанавливающим безошибочно основы новых прочных взаимоотношений, позволяющих каждому государству, входящему в союз, выявить в интересах общего дела максимум энергии и самодеятельности. В этих видах делегация считает необходимым не ограничиваться простым применением этого прочитанного сейчас товарищем Сталиным текста, а проделать над ним дальнейшую работу".

Далі офіційний переможець Врангеля послався й на інші представництва, що цілковито суперечить інформації Сталіна про настрої учасників з'їзду: "Поэтому делегации считают необходимым поступить следующим образом: сейчас утвердить и текст декларации, и текст союзного договора только в основном". Тобто, йшлося про те, що республіки мають внести в закодавчі акти, виходячи з практики, низку поправок. Харків побачив у текстах Декларації та Договору перспективу неминучого диктату Москви. Зрештою, Фрунзе виніс на розгляд з'їзду проект постанови, яка була прийнята одноголосно – без жодного доповнення, без жодної зміни. Ось головний її пункт: "Поручить ЦИКу СССР подготовить ко второму съезду советов Союза окончательный текст декларации и союзного договора и представить его на окончательное утверждение второго съезда".

Тобто, фактично, говорячи сучасною парламентською мовою, і Декларацію, і Договір про утворення СРСР було прийнято лише в першому читанні. Іншими словами, Союз РСР тоді не відбувся як юридичне об'єднання радянських республік, як суб'єкт міжнародного права. 30 грудня 1922 року Ленін продиктував працю "До питання про національності або "автономізацію". Він дійшов, нарешті, висновку: за центром треба залишити тільки дипломатичні та військові функції. І припустив, "що "свобода виходу з союзу", якою ми виправдуємо себе, може виявитися пустим папірцем, нездатним захистити російських інородців від навали тієї істинно руської людини, великороса-шовініста, по суті, негідника і насильника, яким є типовий російський бюрократ".

Ще один непрямий доказ провалу І з'їзду рад. 17 квітня 1923 року генсек в оргзвіті ЦК ХІІ з'їздові РКП (б) не обмовився про СРСР ані словом! А 23 квітня в "Доповіді про національні моменти в партійному і державному будівництві" він заявляв, що більшовикам ще тільки належало "об'єднати ці республіки" в той самий "єдиний союз, який називається СРСР... Але легко казка кажеться, та не скоро діло робиться". Сталін визнає "цілий ряд факторів, які не тільки сприяють об'єднанню народів в одну державу, але й гальмують це об'єднання". Дивно, що це надруковано за життя Сталіна. Однак факт залишається фактом: багато фрагментів доповіді виголошено в гіпотетичному плані або в майбутньому часі. Більше того, вона засвідчує, що "національні" республіки домагалися мінімізації дедалі наростаючої залежності від Кремля. Однією з гарантій мало бути функціонування інституту чотирьох голів ЦВК проектованого, проте, так і не узаконеного СРСР. Перший з'їзд обрав Центральний виконавчий комітет, а його перша сесія – цих перших керівників.

Від Російської Федерації, Закавказької Федерації, Білорусії ними стали голови ЦВК республік – відповідно Калінін, Наріманов, Черв'яков. А від України В. П. Петровський. Так записано в протоколі, хоча явно мався на увазі Григорій Петровський. Звичайно, це технічна помилка, проте, з суто юридичної точки зору, діяльність цього ЦВК не можна вважати законною. Другий Всесоюзний з'їзд рад мав бути скликаний наступного року, але відбувся 31 січня 1924 року, в зв'язку зі смертю Володимира Ульянова-Леніна.

 


05.02.2018; 21:34
хиты: 117
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь