Перший етап політики «санації». На засіданні сейму та сенату 31 травня 1926 р. Ю. Пілсудського обрано президентом Польщі, але відмовився від посади. А президентом 1 червня обрано І. Мосьцицького (1876—1935), який обіймав цю посаду до 30 вересня 1939 р.
Гострота соціальних та національних суперечностей спонукала новий режим до підкорення своїм інтересам уже існуючих державно-політичних інституцій. Поправка до конституції від 2 серпня 1926 р. істотно обмежила права законодавчих органів, звільнивши уряд у ряді питань від парламентського контролю, різко розширивши права та повноваження президента. Президентові було надано право видавати укази, що мали силу закону. Виконавча влада в період «санації» завжди знаходила засоби, щоб, нехтуючи основними нормами парламентської демократії, нейтралізувати вплив парламентських партій.
Зміцненню позицій «санаційного» режиму сприяло пожвавлення економіки.
Досить гостра боротьба точилася в самому «санаційному» таборі, що призводило до швидкої зміни урядів.25 серпня 1930 р. посаду прем'єр-міністра обійняв сам Ю. Пілсудський. 29 серпня декретом президента парламент був розпущений і призначено нові вибори.
Були заарештовані, а потім ув'язнені до Брестської фортеці провідні діячі Центролева 84 колишніх депутати і сенатори, яких офіційно обвинуватили у скоєнні кримінальних та політичних злочинів
«Санація» в 30-х роках. Промислове виробництво в 1930 р. порівняно з 1929 р. скоротилося на 18%, а в 1935 р. — на 34 %. Кількість офіційно зареєстрованих безробітних зросла з 162 тис. чоловік (1928 р.) до 343 тис. (грудень 1933 р.), насправді ж їх було вдвоє більше. Національний доход зменшився з 26 млрд злотих (1929 р.) до І 12,5 млрд (1935 р.). Військові витрати становили 70 % бюджету. Не сприяли стабілізації становища в країні й постійні зміни в складі уряду.
В 1931 р. відбулися масові виступи робітників та селян проти соціальної політики уряду. Активно протидіяти курсу «санації» Стронніцтво людове (СЛ), у програмі якого обстоювалася парламентська демократія. Нова партія виступала за подальше створення самостійних землеробських господарств — індивідуальної власності селян. СЛ підкреслювало свою опозиційність щодо «санаційного» уряду, проводило селянські страйки та демонстрації. Лідерами партії були В. Вітос, М. Ратай, С. Миколайчик.
Конституція 23 квітня 1935 р. Відтепер президент обирався на сім років загальним голосуванням. Допускалася можливість висування на президентську посаду лише двох кандидатів.
Президент мав право призначати прем'єра, за його пропозиціями міністрів, скликати та розпускати сейм та сенат, виконував обов'язки головнокомандуючого збройними силами тощо. Після смерті Ю. Пілсудського «санація» залишилася без свого ідеолога. Однак у другій половині 30-х років склалася відносно сприятлива економічна кон'юнктура: пожвавлення промислового виробництва, безробіття не зростало, успішно здійснювався чотирирічний інвестиційний план. За 1921—1939 рр. населення Польщі збільшилося з 27 до 35 млн чоловік.
Узагалі всьому «антисанаційному» колу політичних сил не вистачало ні енергії, ні згуртованості, ні бажання та вміння об'єднатися для протидії антидемократичним тенденціям у суспільному житті Польщі.
«Санаційні» правителі використали спільний з Німеччиною поділ Чехословаччини в 1938 р. та приєднання Тешинської Сілезії для розгортання національно-патріотичної кампанії, яку підтримали й ендеки, й прихильники «Фронту Моржа», й ППС. На хвилі успіху «санація» вирішила зміцнити свій режим шляхом проведення нових виборів у листопаді 1938 р. На цей раз у виборах взяло участь 67 % електорату, що, безумовно, було наслідком «тешинської перемоги».
