З послабленням зовнішньої та внутрішньої небезпеки, яка спочатку змушувала до єдності представників різних якобінських угруповань, у кінці 1793 р. між ними розгорнулася жорстка внутрішня боротьба. М. Робесп’єр і його прихильники відчували загрозу також із боку так званої "другої влади", тобто могутньої Комуни Парижа. Тому вони протягом березня 1794 р. домоглися арешту та страти її провідників - ебертистів, а саме: Ж. Р. Ебера, П. Г. Шоммета, А. Клотца та інших діячів популярних у середовищі паризького плебсу.З листопада 1793 р. загострилась боротьба між робесп'єрис- тами та поміркованими якобінцями, яких очолив Ж. Дантон - один із найбільш харизматичних і впливових лідерів революції. Його прихильники усвідомлювали, що надмірності терору й регулювання економіки є згубними для країни та влади якобінців. Талановитий оратор, журналіст К. Демулен у журналі "Старий кордельєр" вимагав негайно відкрити в'язниці та звільнити сотні тисяч невинних громадян, скасувати тотальний контроль держави за торгівлею та промисловістю, відмовитись від диктатури й повернутися до демократії та дотримання законів. " У ніч на ЗО березня 1794 р. за наказом надзвичайних комітетів, контрольованих М. Робесп'єром, було заарештовано лідерів поміркованих Ж. Дантона, К. Демулена та одного з організаторів антикоролівського повстання 10 серпня 1792 р. і переможця вандейців генерала Ф. Ж. Вестермана та інших. "Помірковані", будучи видатними ораторами, бездоганно захищалися в суді. Революційний трибунал, щоб винести смертний вирок цим звинуваченим, змушений був грубо порушити всі процесуальні норми. 5 квітня 1794 р. засуджені були страчені на гільйотині. По дорозі до місця страти Ж. Дантон, проїжджаючи повз будинок свого колишнього товариша, вигукнув пророчі слова: "Наступна черга твоя, Робесп'єре".Після розправи над "дантоністами" було фактично встановлено диктатуру М. Робесп'єра.
