Липнева монархія ( фр. monarchie de Juillet ) - Період в історії Франції від Липневої революції 1830 року, покінчила зрежимом Реставрації, до Лютневої революції 1848 року, встановила Другу республіку.Революція 1830 року була власне революцією консервативною: вона зроблена буржуазією, незадоволеною явно дворянськими тенденціями уряду, і відстоювала хартію 1814 року. Звичайно, вона одна не могла б зробити революцію, а взяли в ній діяльну участь робочі прагнули до демократичної республіки. Вихід революції був, однак, сприятливий для буржуазії; Бурбони впали, на трон був зведений Луї-Філіп, герцог Орлеанський (спершу, 30 липня 1830 року, в якості "намісника королівства", потім, 9-го серпня, в якості короля); 14 серпня 1830 була опублікована оновлена Хартія, з дещо розширеною компетенцією парламенту і кращим забезпеченням його панування, з відповідальністю міністерства, з судом присяжних для злочинів друку. Більш важливим нововведенням було поширення виборчого права (досконале, втім, не конституцією, а особливим виборчим законом) на платників 200 франків прямих податків, що подвоїло кількість виборців (до 200000). Обиралася палата на 5 років.Протягом «трьох славетних днів» - 27-29 липня 1830р. - революція перемогла, але, в силу слабкості й неорганізованості республіканців, результатами народної перемоги скористались ліберали, які понад усе боялися проголошення республіки і втручання народу у державні справи. Липнева революція 1830 р. замінила дворянську монархію на буржуазну, привела до влади фінансову аристократію. Механізм держави лишився старим, змінився лише політичний режим. Відтепер і внутрішня, і зовнішня політика Франції спрямовувалась на задоволення потреб фінансової олігархії країни, до якої належав і сам король. Липневу монархію (1830—1848) називали «царством банкірів». Державний бюджет перетворився на джерело доходів фінансистів, які отримували через нього великі субсидії і позики. Банкіри заробляли на кредитах державі, постачанні армії, підрядах на будівництво фортець, портів і громадських споруд. Використовуючи особисті зв'язки з урядовцями, вони разом із самим королем успішно грали на фондовій біржі, спекулюючи державними облігаціями і акціями приватних компаній.У результаті виняткової орієнтації Липневої монархії лише на інтереси фінансової аристократії в опозиції до неї невдовзі опинилися всі верстви суспільства. Першою виступила республікансько-демократична опозиція. Проте дві спроби республіканців підняти у Парижі повстання (1832 і 1834) були нещадно придушені урядовими військами. Одночасно уряд ввів заборонні закони про пресу. Республіканці знов перейшли у підпілля, заснувавши низку таємних революційних товариств. У 30-40-х роках XIX ст. у Франції розпочався промисловий переворот, який охопив насамперед легку промисловість.
