Після завершення наполеонівських війн у Європі склалася суперечлива ситуація. Франція, яка протягом чверті сторіччя була уособленням революційних змін, зазнала поразки. Країни-переможниці, облаштовуючи повоєнну Європу, намагалися унеможливити повторення подій недавнього минулого. Одначе, як показало майбутнє, утримати світ незмінним вони не змогли. Виникало питання: В який спосіб розвиватиметься європейська цивілізація - революційний чи еволюційний? З'явилися країни, які уособлювали ці способи. Франція, де за 60 років, що минули після завершення наполеонівських війн, сталися три революції, являла першу модель розвитку. А от приклад тогочасної Англії засвідчував можливість розвитку суспільства без революційних потрясінь. Завершення наполеонівських війн відкрило для Англії епоху, коли вона на тривалий час зайняла провідні позиції у світовій політиці, стала майстернею світу, його фінансовим центром і зразком ліберального суспільства. Це не означало, що в англійському суспільстві не було конфліктів і проблем. Але правляча еліта навчилася знаходити розв'язання складних проблем, не доводячи справи до соціального вибуху, як це траплялось у країнах континентальної Європи.Вирішальну роль у політичному житті країни відігравали партії торі, які об'єднували прихильників консервативних поглядів, і вігів, що поділяли ліберальні ідеї. Вони по черзі доступалися до влади, формуючи англійський уряд. Протягом 1783-1830 pp. його неперервно очолювали торі.У 1815 p. з ініціативи торі було прийнято так звані хлібні закони. Встановлене ними високе мито на імпорт зерна сприяло зростанню прибутків місцевих землевласників і, водночас погіршувало становите більшості населення внаслідок зростання цін на продукти харчування. У Лондоні народ бурхливо висловлював невдоволення прийняттям хлібних законів. Доведені до відчаю злиднями, робітники Ноттінгема та інших міст вдалися до руйнування машин. На новий спалах луддистського руху уряд відповів стратою провідних його учасників. У 1817 р. уряд тимчасово припинив дію закону про недоторканність особи й застосував репресії. Одначе заворушення не вщухали. Дрібна буржуазія та робітники вимагали демократизації політичного ладу і введення загального виборчого праваЕкономічний спад, що розпочався у 1819 р. і призвів до чергового погіршення становища трудящих, спричинив посилення заворушень у країні.Прагнучи придушити виступи невдоволених політикою торі, уряд наприкінці 1819 р. провів через парламент 6 законів, які надавали місцевим властям право забороняти збори з кількістю учасників понад 50 осіб і масові процесії, а також право проводити обшуки в приватних будинках для вилучення зброї. Пресу було піддано суворій цензурі. Недарма ці закони називали в Англії "актами для затикання рота".У 1823-1824 pp. уряд торі здійснив низку заходів, що сприяли пожвавленню промисловості й торгівлі. Подібні засади він впроваджував і у внутрішнє життя: робітникам було дозволено вільно переселятися, засновувати товариства. Важливе значення для політичного життя країни мало зрівняння у політичних правах з англіканами католиків, які доти не мали доступу в парламент, здійснене 1829 р. Проте цього заходу було недостатньо для задоволення тих, хто вимагав докорінної реформи політичної системи країни.Тогочасна система спиралася на середньовічні підвалини та усувала від політичної влади робітників і промисловців, які не могли обрати своїх депутатів до палати громад, що була в руках великих землевласників, банкірів, найбагатших купців. Внаслідок цього в голосуванні брало участь 160 тис. осіб із 16 млн. населення країни.Нові великі промислові центри - Манчестер, Бірмінгем, Лідс, Шеффілд та інші не мали своїх депутатів у парламенті, тоді як незначні містечка, іноді навіть збезлюднілі, були там представлені. Депутати від цих "гнилих містечок" становили ледь не половину членів (254 з 513) палати громад.Наприкінці 20-х pp. в Англії посилилася боротьба робітників, дрібних власників і промисловців за проведення парламентської реформи. У містах відбувалися бурхливі мітинги й демонстрації. Поліцію зустрічали камінням, били вікна в палацах лордів - противників реформ. Мали місце зіткнення демонстрантів із військами.
