Зростання колоніальної могутності ВБ пов’язане з іменгем прем’є-міністра Вільяма Пітта Старшого (1756-1761,1766-1768). Він сформував імперську стратегію, яка відповідала інтересам торгівців і фінансистів—найбільш динамічних груп тодішнього британського соціуму.Реекспорт колоніальних товарів становив 40 % від усього британського експорту. У британських колоніях мешкало майже 3 млн. чол.., притому, що чисельність населення Британії на початку 18 ст. була близького 9 млн.Особливе значення для Британії тоді мав північноамериканський ринок. Саме за нього і розгорнулась головна боротьба між ВБ та Францією під час семилітньої війни ( 1756-1763). Формально, ВБ брала учась у військових діях на європейському континенті, відправивши туди свій експедиційний корпус, але реально її більше цікавили французькі колоніальні володіння. Війна не припинялась навіть тоді, коли в Європі укладався мир. Джордж ІІІ погодився на умови Паризького миру (1763р) за якими ВБ отримала від Франції Канаду, усі землі на схід від р. Міссісіпі та кілька островів Карибського басейну. В Європі під її контроль перешов о. Менорка. Завдяки перемогам губернатора й командуючого війська англійської Ост- Індської компанії в Індії ВБ отримала контроль над Бенгалією. Від Іспанії ВБ одістала Флориду в обмін ан звільнення Гавани (о.Куба).
