Пресвітеріанська більшість у Довгому Парламенті прагнула досягти угоди з королем щодо умов його повернення на престол. Щоб зірвати переговори Парламенту з королем, на початку груДНя 1648 р. Армія увійшла до столиці. 6 грудня 1648 р. за наказом армійського командування загін вояків, очолюваний полковником Томасом Прайдом, оточив Вестмінстер- ський палац - резиденцію Парламенту, - затримуючи всіх про- роялістськи налаштованих парламентаріїв-пресвітеріан. Таким чином із Палати Громад було "видалено" близько 140 членів. Ці події увійшли в історію під назвою "Прайдова чистка Парламенту", а "очищений" у такий спосіб Парламент назвали "Охвістям" Довгого Парламенту.У результаті цих подій індепенденти здобули більшість, що дозволило їм 28 грудня 1648 р. ухвалити рішення про судовий процес над королем. Чарлза 30 січня 1649 р. на площі перед резиденцією короля у Вайтхоллі королю відтяли голову. 19 травня 1649 р. парламентським актом було проголошено встановлення в Англії Республіки (. Виконавчі повноваження перейшли створеній Державній Раді у складі 40 осіб. Її очолив юрист Джон Бредшоу, який вів судовий процес над королем. У проголошеної Республіки було небагато прихильників серед народу через непопулярний соціально-економічний курс нової влади. Зокрема, зруйноване тривалим громадянським конфліктом сільське господарство Англії не могло забезпечити продовольчу безпеку країни, а неврожаї 1647-1648 рр. спричинили стрімке підвищення цін на найнеобхідніші продукти харчування. Хліб став недоступним продуктом для більшості населення. Нова влада не скасувала запроваджений Довгим Парламентом акцизний збір, зберігалась і церковна десятина. Земельна політика нової влади була скерована на перерозподіл земельної власності. Величезні земельні володіння, конфісковані під час громадянських воєн у роялістів, церкви й Корони, роздавались вірним проголошено Республіку, тоді як Ірландія та Шотландія юридично все ще зберігали відданість вже не існуючій англійській Короні. Тому виникало питання про доцільність та легітимність подальшого збереження унії трьох держав, дві з яких лишалися королівствами. Перший удар республіканської армії в 1649 р. був завданий по Ірландії. Військова кампанія О. Кромвеля, який отримав повноваження лорда-намісника Ірландії, вирізнялась особливою жорстокістю щодо місцевого населення. Остаточне завоювання Ірландії завершилося на середину 1653 р., щоправда, сам О. Кромвель улітку 1650 р. вирушив на придушення роялістського повстання в Шотландії. Не менш кривавою була і шотландська військова експедиція О. Кромвеля. Восени 1650 р. англійські війська увійшли до Единбурга, а 3 вересня 1651 р. біля м. Бустера відбулась, вирішальна битва, в якій роялістські війська зазнали цілковитої поразки
