Конвент прийняв закон про підозрюваних, який передбачав ув'язнення всіх запідозрених у злочинних намірах. Підозрюваними оголошувались аристократи, незаприсяжені священики, іноземці, спекулянти, особи, що ухилялися від виконання свого громадянського обов'язку. Вони мали ув'язнюватись на неви- значений термін ("до укладення миру"). Комуна Парижа прийняла постанову, в якій пояснювалось, що підозрюваними потрібно вважати всіх тих, "хто нічого не зробив для встановлення свободи". Кожен, хто не отримав свідоцтво про "благонадійність", перебував під наглядом місцевих революційних комітетів. Економічна політика якобінців була чи не найслабшою ланкою створеного ними режиму, згодом вона стала однією з головних причин його падіння. Намагаючись заручитися підтримкою селянства, Конвент у липні 1793 р. прийняв рішення про остаточне скасування платежів селян сеньйорам за користування землею. Конфісковану землю дворян-емігрантів і колишні королівські володіння було вирішено продавати дрібними ділянками з можливістю сплати за них частинами протягом 10 років. Величезний екзотичний Версальський парк було знищено, поділено на ділянки й передано в оренду місцевим селянам. Однак, незважаючи на ці безпрецедентні заходи, селянство згодом усе більше виявляло невдоволення якобінським режимом. Адже сільськогосподарські виробники зобов'язувались згідно із законом про "перший максимум" (травень 1793 р.) продавати зерно за фіксованими, заниженими цінами. 29 вересня 1793 р. Конвент схвалив декрет про "загальний максимум", відповідно до якого встановлювались максимальні ціни (на рівні 1790 р.). Вони були значно нижчі за ринкові майже на всі продовольчі товари, паливо, сировину для ремісників і мануфактур, одяг. Зростання заробітної плати робітників також обмежувалось. Запроваджувалась монополія на зовнішню торгівлю.Селяни, незважаючи на жорсткі накази Конвенту, майже припинили постачання продовольства до міста. Муніципалітети змушені були ввести картки на отримання хліба, молока, масла, м'яса, вугілля. Надзвичайні революційні комітети спрямували на село спеціальні загони для виявлення та конфіскації продовольства. У разі невчасного постачання його до міста, людей заарештовували чи навіть страчували. Весною 1794 р. якобінці змушені були дещо послабити регулювання цін, що трохи поліпшило продовольчу ситуацію.
