Кількість населення Англії на 1600р. становила 4,1 млн. осіб. Протягом першої половини 17ст. чисельність жителів Англії продовжувала зростати, до 5,3 млн. та згодом зменшилось до 4,9 млн. Приріст населення був сталим, на ньому несуттєво позначились такі фактори, як періодично повторювані епідемії чуми, що тривали до 1650-х рр., англійська традиція пізніх шлюбів, свідоме бабійство та штучне обмеження народжуваності серед нижчих верст, події громадянського конфлікту.
Збільшення кількості населення загострило продовольчу проблему, що спровокувало зростання цін. За період з 1500 по 1640 рр. ціни на продовольство виросли у вісім разів, тоді як заробітна плата—приблизно втричі.
Збільшення чисельності населення зумовило тиск на земельні ресурси країни. У зв’язку зі зростанням кількості населення загострилося безробіття. З поч. 17ст. поширилася практика неповної зайнятості населення. С/г лишалося основним джерелом робочих місць, але зайнятість в аграрному секторі мала серйозний характер, що впливало на статки. Отриманих прибутків часто не вистачало на продукти через високий попит на продовольчому ринку та постійні зростання цін.
Надлишкову робочу силу частково поглинала сільська мануфактура. Зокрема, у сукнарстві працювало близько 200 тис. осіб. У північних графствах ще зберігався традиційний тип виробництва, тобто ремісник зі своїми підмайстрами сам виготовляв продукцію та збував її на ринку. В інших регіонах формується такий тип виробництва, при якому власник мануфактури вже особисто не брав участі у процесі виготовлення продукції, а займався лише питаннями сировини та збуту готової продукції.
Відбувається поступове формування національного ринку. Передумовою цього був розвиток транспортних комунікацій. В Англії діяли такі компанії : Левантійська, Гвінейська, Московська, Остзейська, Марокканська. У 1600р було засновано Ост-Індську компанію, яка отримала монопольне право на торгівлю з країнами на схід від мису Доброї Надії в напрямку Магелланової протоки. У своїй діяльності ці компанії спиралися на підтримку з боку окремих владних осіб, в т. ч. й з боку королівської родини.
Розвиток торгівлі сприяв процесам урбанізації. Зростання міст відбувається саме в тих регіонах, де інтенсивно велася торгівля. Розвиток нових міських центрів супроводжувався зростанням кількості населення в них. Урбанізація відбувалася вкрай нерівномірно. Найбільшим містом лишався Лондон, де протягом 1640-1650 рр проживало 500тис. чол. Крім, столиці найвищі показники к-ті населення мали такі міста : Йорк, Ньюкасл, Брістоль, Плімут. К-ть жителів у них була 25 тис. Відбувалися міграції, але в основному вони були в межах графства.
Відбувалася і еміграція. Англійські емігранти заклали підвалини Першої Британської імперії. Серед перших колоній у Північній Америці були: Вірджинія, Меріленд, Пенсильванія, Кароліна, Джорджія. Зявилися й нові британські поселення—Чарльстон , Філадельфія, Балтимор.
Англія лишалася аграрною країною. Землю використовували під пасовиська овець (шкіра,вовна). Англійське селянство за своїм складом не було однорідним. Найменшу групу становили вільні держателі — фріхолдери, які практично розпоряджалися земельним наділом як своєю власністю. Абсолютну більшість селян становили копіхолдери — держателі за копією, тобто випискою з договору про право користування земельною ділянкою. Вони тримали землю на правах договірної оренди терміном на 21 рік.
