21. укр питання в польському русі кінець 30-50 років 19 століття.діяльність таємної організації співдружність польського народу

У 1834 р. у м. Берні в Швейцарії з польських емігрантів утворилося таємне товариство "Молода Польща", яке ввійшло до міжнародної таємної організації «Молода Європа». Комітет "Молодої Польщі", в якому впливове становище зайняв Лелевель, поставив своїм завданням створити революційні осередки з метою підготовки сил для повстання проти царизму в Польщі, Литві, Білорусі й Україні,За дорученням Лелевеля для організації визвольних сил у Литві, Білорусі й Україні виїхав Шимон Конарський — виходець із збіднілої шляхетської сім'ї, учасник польського повстання 1830—1831 pp., який після його поразки втік за кордон. Після прибуття Конарського до Кракова там у 1835 р. була створена нова таємна організація, яка дістала назву «Співдружність польського народуВона об'єднала навколо себе польські визвольні сили, що діяли в Польщі, Литві, Білорусі й Україні. На чолі цієї організації став «Головний збір», до якого ввійшли Северин Гощинський, Шимон Ко-нарський, Францішек Бабінський, Францішек Смолка, Леслав Лукашевич, Олександр Венжик та ін. У 1836 р. «Головний збір» із Кракова переїхав до Львова. Для керівництва осередками на місцях планувалося створити земські (губернські) й обводові (повітові) збори, а в селах — гміни.Керівники «Співдружності польського народу» виробили статут, який визначав мету, структуру й характер таємного товариства. Статут на титульній сторінці мав два девізи: «Через народ — для народу» і «Свобода, рівність, братерство». Про суть товариства в статуті говорилося: «Співдружність польського народу є зібранням моральних і фізичних сил на всьому просторі незалежної Польщі. Началом його є віра в майбутнє і прогрес, основою — нестаріючі права людства, метою — безумовне утвердження рівності і благополуччя членів польського суспільства». Статут, як мету товариства, визначав визволення Польщі і відновлення Польської держави в кордонах 1772 p., встановлення в ній республіканського устрою. Він проголошував необмеженість і недоторканність влади народу, рівність і право всіх громадян обирати й бути обраними на будь-яку посаду, свободу віровизнання, книгодрукування, навчання, товариств, торгівлі, промисловості. У статуті містилися Ідеї дружби народів, відзначалося, що люди всіх націй є брати між собою, всі люди й всі народи, складаючи одну велику рідну сім'ю, зобов'язані подавати один одному взаємну допомогу у здобутті і захисті загальної свободи.У статуті, ідеалізуючи шляхетську демократію, вони фактично проповідували єдність інтересів шляхти й селянства і, відстоюючи рівність громадян перед законом , у той же час не ставили й не розв'язували питання про майнову нерівність, а визволення селян від кріпацтва, на їх думку, мали провести самі поміщики. Проголошуючи дружбу й братерство народів, автори статуту, разом з тим, стояли за відновлення Польщі в кордонах 1772 р., за включення до її складу українських і білоруських земель, тобто ігнорували національні інтереси українського і білоруського народів.

У 1838—1839 pp. організації «Співдружності польського народу» були викриті і розгромлені царськими властями.

За вироком військового суду Конарський 27 лютого 1839 р. був розстріляний у Вільно.