пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


70. адміністративно політичний поділ українських земель на початку 20 ст

Державний устрій. Населення України строго підпорядковувалося центральним та місцевим органам влади та управління Російської імперії. На чолі імперії – імператор, який мав необмежену владу. Центральні органи влади поділялись на органи верховного управління (Державна рада – дорадчий орган); імператорська канцелярія (сформувалася у 1812 р. як загальнодержавний орган влади, поділялася на відділення, найважливіше з них – третє – політична поліція), Комітет міністрів в 60-х рр. ХІХ ст. був реорганізований в Раду міністрів, яка очолювала центральне галузеве управління) та органи підпорядкованого управління (Сенат – найвищий суд, Синод – найвище управління церквою, міністерства). На початку XX ст. відбулися зміни в державному ладі українських земель у складі Російської імперії пов’язані з революційними подіями 1905-1907 рр. Влітку 1905 р. царський уряд підготував реформу політичної системи, згідно з якою передбачалося створити парламент, який складався б з верхньої палати – Державної ради і нижньої палати депутатів – Державної думи. Маніфестом від 17 жовтня 1905 р. Росія проголошувалася парламентською монархією. Місцеве управління відповідало адміністративно-територіальному поділу. З 1803 р. і до 1917 р. в Підросійській Україні існувало дев’ять губерній (Полтавська, Харківська, Київська тощо), які поділялися на повіти, а повіти – на волості. З 1801 р. в Україні були запроваджені військово-адміністративні округи – генерал-губернаторства. Таким чином, генерал-губернатор очолював генерал-губернаторства і у військово-поліційних питаннях керував губернаторами. Губернатора призначав і знімав імператор. Йому належала вся влада на підлеглій території. При губернаторах діяли губернські правління, казенна палата, наявність поліції, рекрутська наявність, суд, палата державних маєтностей. Опорою влади було губернське дворянське зібрання на чолі з предводителем. Повітове правління (або земський суд) очолював земський справник. У повітах діяли: повітове казначейство, митні інстанції, повітове управління державним майном. У волості діяв волосний сход із службових та виборних осіб, які обирали волосного голову, волосне правління (староста, писар, засідателі), волосний суд. У селах найвищим органом вважався сільський сход, який обирав сільського старосту, що виконував адміністративні та поліцейські функції. Управління в містах здійснювалося поліцейськими органами – управами благочиння. В 1864 – 1870 рр. в два етапи проводяться реформи органів місцевого самоуправління. Перший етап – 1864 р., згідно з „Положенням про губернські та повітові земські установи”, в більшості українських губерній створювалися земства – органи місцевого самоврядування, організовані за територіальною ознакою в губерніях та повітах. Другий – 1870 р., згідно з „Міським положенням” було реформовано систему міського самоврядування. Вищим розпорядчим органом влади в місті ставала Міська дума, яка формувала виконавчий орган влади – міську управу і обирала міського голову, який керував роботою і думи, і управи.


28.01.2018; 15:37
хиты: 124
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь