пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


43. Народницький рух у 1871 - 1878 рр.

Народництво в Україні розвивалося тими ж шляхами, що й по всій Російській імперії, маючи, проте, свої особливості. За прикладом петербурзького гуртка “ч а й к о в ц і в” (1871) почали створюватися аналогічні гуртки й в Україні. У 1872 р. київський гурток самоосвіти П.Б.Аксельрода, Г.Є.Гуревича, С.Г.Лур’є та ще кількох чоловік став на позиції “чайковців”. Одним із “найсерйозніших гуртків” на Півдні після злиття з гуртківцями Херсона в 1873 р. став одеський гурток “чайковців” Ф.Волховського. До його складу входило 115 чол., у тому числі такі відомі в майбутньому народники, як Андрій Желябов, Андрій Фрагжолі, С.Чудновський, Віктор Костюрін та ін. Поступово народники усвідомлювали необхідність об’єднання своїх сил для боротьби з царизмом. Для відповідних консультацій представник петербурзького гуртка “чайковців” М.Чарушин у 1873 р. кілька разів відвідав українські міста, де могли діяти народницькі організації. Масове “ходіння в народ” революційних пропагандистів почалося в Україні восени 1873 р. Ходіння в народ” охопило більшість губерній України, але насамперед Чернігівську, Київську, Катеринославську й Таврійську. В них, крім “осілої”, велася й так звана “бродяча” пропаганда, яку вели революціонери-одинаки під виглядом різних майстрів.Народники швидко зрозуміли, що найбільший ефект дає українська література близької для місцевого селянина тематики. Тому, вирушаючи із села, пропагандисти брали з собою твори насамперед Тараса Шевченка. Майже в кожного із заарештованих народників поліція вилучала його поезію, зокрема “Гайдамаки”, “Чернець”, “Швачка”, “Тополя”, “Варнак” тощо. Революційні видання Шевченка розходилися у вигляді “метеликів” (невеликих друкованих книжечок) та в рукописних списках. Використовувалися також твори Марка Вовчка, Івана Котляревського. У ході пропагандистської діяльності народники переконувалися, що легальними творами неможливо підготувати народ до революції, тому важливу роль відводили нелегальній літературі. Волховський у 1874 р. написав брошуру “Правдиве слово хлібороба до своїх земляків”. Діяльність народників дала свої результати. Вже влітку 1874 р. поліцейські чини повідомили в жандармські управління, що селяни перебувають у стані “якогось дивного бродіння умів”. Почалися арешти й розправи над народниками. За грати потрапили сотні революціонерів, багато з них опинились на засланні, частина відійшла від боротьби, й тільки меншість продовжувала почату справу. Але з “ходіння в народ” вона принесла серйозні уроки, які вплинули на тактику подальшої боротьби з царизмом.Розпочався пошук нових шляхів повалення самодержавства. Посилилася тенденція до об’єднання розрізнених гуртків і груп у єдину організацію, яка б координувала й спрямовувала діяльність усіх революційних сил. Восени 1876 р. в Петербурзі була створена організація   “З е м л я  і  в о л я”. У програмі “Землі і волі” наголошувалося на необхідності створювати “народно-революційні організації” захопити владу передбачалося в найкоротший час шляхом насильницького перевороту.Українські народники хоч встановили зв’язки з “Землею і волею”, але не вступили до її складу. В 1875 р. вони об’єдналися в гурток “п і в д е н -    н и х  б у н т а р і в” Розраховуючи на процаристські настрої селянства, народники писали у “Височайшій таємній грамоті”, що цар знає про тяжке становище своїх підданих, але йому заважають поміщики. Тому-то селяни мають самі подбати про свою долю, скинути дворян-поміщиків і справедливо розділити всі землі. А для цього вони повинні об’єднатися в “Таємні дружини” на чолі з призначуваними начебто царем комісарами. Практичні дії “південних бунтарів” для втілення своїх задумів у життя дістали назву Ч и г и р и н с ь к а  з м о в а. На початку 1877 р. Стефанович під вигаданим прізвищем Дмитра Найди почав створювати в Чигиринському повіті Київської губернії нелегальну селянську організацію “Таємна дружина”, яка незабаром розрослася до тисячі чоловік. Збройне повстання планувалося на 1 (13) жовтня. Але у вересні змову розкрили і майже всі учасники, в тому числі й організатори – Стефанович, Дейч і Бохановський, - були заарештовані. Почалося слідство. Найбільша кара загрожувала організаторам змови. Але спеціаліст з визволення товаришів з ув’язнення Михайло Фроленко влаштував їм утечу з київської Лук’янівської тюрми. Учасники змови зазнали різних покарань.Масові невдачі та безнадійність змусили народників протягом 1877 – 1878 рр. перейти до боротьби за політичну свободу насамперед шляхом терору. Терор із самого початку був приречений на невдачу. Громадськість, хоч і співчувала революціонерам, але не сприйняла їхніх дій. А воювати з урядом виявилося безнадійною справою. Протягом 1878 – 1879 рр. поліція розгромила найбільші гуртки та групи й віддала до суду їхніх учасників.

 


28.01.2018; 15:37
хиты: 123
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь