Скасування кріпацтва супроводжувалося цілим рядом реформ, які мали пристосувати внутрішнє життя країни до нових умов. У 1864 р. уряд здійснив земську реформу, що запроваджувала місцеве самоуправління на більшості земель Російської імперії. В Україні земства не вводилися лише на Правобережжі з остраху на те, щоб польські шляхтичі не захопили всієї повноти влади в місцевому самоуправлінні. З’їзди землевласників, збори міських власників і волосні сходи селян обирали гласних на повітові збори. Ті, в свою чергу, визначали гласних для створення губернських земських зібрань. Між повітовими й губернськими земськими зборами діяли їхні виконавчі органи – земські управи. Земське законодавство передбачало перевагу в земських установах представників заможних кіл населення й насамперед дворян-поміщиків. До компетенції земств передавались організація медичної допомоги населенню, будівництво і фінансова підтримка початкових шкіл, утримання місцевих доріг, налагодження регулярного поштового зв’язку, розподіл державних грошових надходжень, збирання й опрацювання статистичних матеріалів. Земства відіграли важливу роль у перебудові місцевого життя до конституційних форм. Була удосконалена система міського управління. Згідно з законом від 16 червня 1870 р. у містах створювалися міські думи з числа обраних від міщан гласних. Право обрання надавалось особам віком понад 25 років, власникам нерухомості та російським підданим, які не мали заборгованості з міських податків. За майновим цензом усі виборці поділялися на три курії, кожну з яких в думі представляла рівна кількість гласних. Таке представництво дозволяло досить справедливо враховувати інтереси всіх прошарків міського населення. Виконавчим органом дум були міські управи. Фінансова реформа була викликана необхідністю впорядкування фінансів після Кримської війни, а також пошуку коштів для проведення селянської реформи та переведення країни на шлях капіталістичного розвитку.За цією реформою засновувався Державний банк (1860), що сконцентрував у собі всі фінанси держави. Скасовані системи відкупів територій і непрямі податки з сіль, вино, тютюн тощо, які стали збирати замість приватних осіб державні акцизні установи. З 1862 р. почали публікувати в пресі про всі доходи і виплати держави.Ця реформа впорядкувала фінанси держави, але в цілому залишилась половинчастою, бо основний тягар податків, як і раніше, несло на собі селянство, тоді як, дворянство було звільнене від податків, хоча з’їдало величезну частину державної скарбниці – 50% коштів держави витрачалося на утримання армії та державного апарату.
