Судова реформа 1864 р. ліквідувала становий характер судів, закритість судових засідань і залежність суддів від адміністрації. Судочинство перетворилося на незалежну сферу управлінської системи. Суд засідав відкрито за участю присяжних засідателів. З’явилися посади адвокатів. У кожній губернії утворювався окружний суд. Апеляції на їхні рішення розглядали три судові палати – Харківська, Київська й Одеська. Касаційні функції залишались за сенатом, що обиралися земськими гласними чи призначалися урядом на три роки. Від старої системи збереглись окремі суди духовенства і військових. Функціонували волосні сули для селян з правом засуджувати винних до покарань різками. Військова реформа 1864 р. запроваджувала поділ території країни на військові округи. На українських землях створювалися Київський (Київська, Волинська і Подільська губернії), Одеський (Херсонська, Катеринославська, Таврійська губернії та Бессарабська область) і Харківський (Харківська, Полтавська, Чернігівська, Воронезька, Курська і Орловська губернії) округи. У 1888 р. уряд ліквідував Харківський округ, а чотири перші губернії були приєднані до Київського округу. В кожній губернії та повіті запроваджувалися відповідні військові управління. За військовим статутом 1874 р. строк військової служби скорочувався в сухопутних військах до 6 років і на флоті – до 7 років.
