На Півдні України чимало селян спеціалізувалося на вирощуванні льону-кудрявця для виготовлення олії. Тільки під кінець ХІХ ст. він почав поступатися місцем новій олійній культурі – соняшнику. Майже кожен селянин займався городництвом. У багатьох господарствах воно становило основне джерело існування селянських сімей.Важливу роль відігравало тваринництво. Воно забезпечувало потреби селян у тягловій силі, м’ясній і масло-молочній продукції, необхідній для нормального існування організму. Змінювалась внутрішня структура галузі. З появою у заможних господарів удосконалених знарядь праці й машин зникала потреба в потужній тягловій силі. Тому кількість волів відносно приросту населення зменшувалась, а коней, навпаки, зростала. На початку ХХ ст. чисельність коней, у селян Південної України зросла у 3, Правобережної – в 1,7, а Лівобережної – в 1,4 рази.
