Ідеї революції 1848 р. проникали в середовище української інтелігенції й пробуджували її уми. Прогресивні сили суспільства поділяли основні вимоги революційних змагань народів Західної Європи, виступали проти царизму.Навіть серед певної частини офіцерства відчувались опозиційні настрої до каральних задумів царського уряду. В 1848 р. вони мали місце серед офіцерів кавалерійської дивізії у Пирятинському повіті, що готувалася до виступу на придушення революції. Громадська думка була насичена антицаристськими, антикріпосницькими, волелюбними ідеями і планами.Одним з представників такої громадськості став виходець з кріпаків, інтелігент Семен Олійничук. Здобувши освіту у Вінницькій гімназії, він тривалий час жив напівлегально. Під впливом страждань народу й революційних подій 1848 р. Олійничук написав книгу "Історична розповідь природних, або корінних жителів Малоросії Задніпровської…". У ній з великим завзяттям автор викривав пороки феодально-кріпосницької системи, висвітлював невимовно тяжке становище селянства, його безправність і повну залежність від самодурів-поміщиків. Характерно, що причину цього Олійничук покладав не тільки на поміщиків, а й на самого царя. Вихід з такого становища Олійничук вбачав у скиненні царя і з цього приводу писав: "Поки Миколайчик буде царювати, не буде добра на світі". Жандарми заарештували Олійничука в Микільській Слобідці під Києвом у листопаді 1849 р. Його було кинуто спочатку до Київської, а потім до Шліссельбурзької фортеці, де він і помер у 1852 р.Політизація західноукраїнського національно-визвольного руху під час революції 1848 р. Революційні події 1848 р. політизували національно-духовне життя Галичини. Львівські українці від імені всього українського населення краю 19 квітня надіслали австрійському царю петицію з вимогами кардинальних перетворень у культурній сфері. Наголошуючи на автохтонності й давній державності українського населення Галичини, вони вимагали запровадження в школах української мови, видання законів українською мовою та її знання всіма чиновниками, зрівняння в правах духовенства всіх віросповідань, надання українцям права доступу до всіх державних установ. Тобто всі надії покладалися на добру волю австрійського уряду. Але поступово галицька інтелігенція приходила до розуміння необхідності й власної активної участі в національно-культурних та політичних перетвореннях.
