Незважаючи на розгром декабристських органцізацій, політизація суспільства продовжувалась. Вона проявлялася у дальшому поширенні серед освічених верств населення політичних ідей і спробах окремих представників інтелігенції та буржуазії самоорганізуватися для протистояння офіційній політиці царизму. Без конкретної програми дій і чіткої політичної мети члени створюваних таємних гуртків і груп вважали себе продовжувачами справи декабристів, обговорювали уроки 14 грудня й намагалися намітити шляхи політичного оновлення Росії.Такий характер мав гурток у Харківському університеті, створений В.Розаліоном-Сошальським і П.Балабухою на початку 1826 р. Він складався приблизно з 20 студентів, офіцерів і службовців. На таємних сходках вони обговорювали політичну обстановку в країні, дискутували з приводу можливої зміни суспільно-політичного ладу Російської держави. Члени гуртка переписували твори антицаристського й революційного спрямування й поширювали їх серед знайомих. Особливо популярними були вірші декабриста Кіндрата Рилєєва “К временщику”, “К друзьм” та інші, де поряд з критикою царя та його придворних містилися заклики до повстання, повалення самодержавства й завоювання свободи народуНаслідуючи Рилєєва, Розаліон-Сошальський сам написав памфлет “Рилєєв у темниці”, в якому теж закликав сучасників до боротьби проти самодержавного режиму. Діяльність гуртка тривала до початку 1827 р., поки поліція не розгромила його. Політичні ідеї не будили інтелігенції й інших міст, і зупинити їх поширення навіть найжорстокішими заходами власті не могли.Волелюбні настрої прогресивної європейської громадськості захопили й гімназію вищих наук у Ніжині. Важливу роль у цьому відіграв її директор Іван Орлай (1821 – 1826), людина демократична й високоосвічена. Перебуваючи в масонських ложах Києва, він познайомився з прогресивно настроєними викладачами й після переїзду до Ніжина запросив їх до себе. Викладання в навчальному закладі багатьох предметів велося з урахуванням новітніх досягнень європейської суспільно-політичної думки. Професор природного права Микола Білоусов, зокрема, в своїх лекція 1825 – 1827 рр. проводив ідею недоторканості та непорушності прав громадян, рівності людей перед законом, правомірності їхнього прагення до створення безстанового суспільства. Причому досягнення цієї мети Білоусов пов’язував зі зміною панівного режиму. Професор фізико-математичних наук Казимир Шапалинський всупереч нав’язуваній офіційній тенденції пропагував гуманістичні методи навчання й виховання, дотримувався матеріалістичних поглядів у фізиці та математиці. Значно далі пішов у спілкуванні з вихованцями професор французької літератури Іван Ландражин. Він давав гімназистам читати твори Вольтера, Гельвеція, Монтеск’є, Руссо, інших французьких просвітителів. Розповідав про події у Франції, розучував із студентами “Марсельєзу”, переховував їхні волелюбні твори, наголошував на тому, що в Росії немає свободи, а панує деспотизм.Чимало гімназистів сприйняло світогляд прогресивних наставників. Серед них був і майбутній геніальний письменник Микола Гоголь. Вони серйозно вплинули на формування свідомості молодого Гоголя, вибір суспільної позиції, допомогли визначити ставлення до багатьох явищ кріпосницької Росії й потім нещадно таврувати їх у своїх творах. Разом з тим частина вихованців гімназії не сприйняла прогресивних ідей і стала вірним охоронцем панівних суспільно-політичних відносин і порядків. Серед них чи не найпомітніше місце зайняв майбутній белетрист Нестор Кукольник, обласканий за свою вірність самим царем.Вільнодумство в гімназії виходило далеко за межі Ніжина. За доносами власті провели слідство і в 1830 р. звільнили з посад вільнодумну професуру. Білоусов, Зінгер, Ландражин, Шапалинський, а пізніше й Андрущенко були відправлені на заслання.
