Совість – етична категорія, що відображає усвідомлення людиною моральної відповідальності за свою поведінку перед суспільством, класом, народом, окремими людьми; оцінка собою своїх вчинків з погляду норм моралі того чи іншого суспільства, класу. Здатність особи до самоконтролю за виконанням своїх обов’язків перед суспільством і самою собою є показником високого рівня її моральної свідомості, активним внутрішнім мотивом її морального самовдосконалення. Самооцінний характер совісті виявляється в моральному задоволенні людини своїми вчинками або почутті сорому за них. Совість є своєрідною формою вираження моральних відносин між людьми, між суспільством і особою й одночасно одним з моральних критеріїв і стимулів діяльності людей. Отже, совість − категорія етики, що характеризує здатність особистості здійснювати самоконтроль, усвідомлювати моральні суспільні обов’язки, вимагати від себе їх виконання і виробляти самооцінку здійснених вчинків. Це один із проявів моральної самосвідомості особистості. Совість означає усвідомлення моральної відповідальності індивіда за свою поведінку, що включає моральну самооцінку, вольовий самоконтроль з точки зору моралі всього суспільства.