Обов’язок− це сукупність моральних зобов’язань людини перед суспільством. Він виступає як нормативна категорія, що регламентує соціальні обов’язки, котрі повинен виконувати індивід у силу суспільної необхідності. Проблема обов’язку є проблемою співвідношення особистого і суспільного інтересу. З усієї великої кількості теоретичних суджень про обов’язок важливо виділити концепцію Канта, який поклав це поняття і категорію в основу своїх пошуків сутності моральності, який бачив у обов’язку головний принцип її чистоти. Відданість обов’язку попри будь–який потяг − найпрекрасніше в людині, у порівнянні з чим усе інше не має жодного значення. Найцінніше − стати у власних очах гідним життя. Можливість цього лежить у площині визнання і реалізації обов’язку, причому заради нього самого, бо підкорення обов’язкові є здійсненням свободи особистості, її доброї волі. Розуміння морального обов’язку завжди пов’язується з добровільністю, дією за внутрішнім переконанням. Обов’язок, виконуваний через страх чи заради винагороди, втрачає статус морального обов’язку. Багато стосунків сховані від суспільного контролю. Сформованість почуття обов’язку, розуміння його дозволяє і примушує робити добро, чинити за совістю не тільки згідно з вимогами суспільства, а й згідно з внутрішніми переконаннями. Обов’язок − вища моральна зобов’язаність, що стала внутрішньою якістю і стимулом вільної поведінки особистості, це органічна необхідність, що узгоджує особисті й суспільні інтереси.
