Суспільна свідомість є не просто сукупністю індивідуальних свідомостей, а цілісним духовним явищем. Утворюють її відносно самостійні форми свідомості — моральна, правова, філософська, політична, естетична, релігійна тощо. Усі форми суспільної свідомості — явища ідеальні (нематеріальні), вони перебувають у численних взаємозв'язках і взаємодіях, своєрідно доповнюючи одна одну. Мораль е "всепроникною", вплетеною в усе духовне буття суспільства та особистості формою свідомості. Адже явища, що оцінюються з позицій права, політики, релігії тощо, піддають випробуванням і за критеріями добра. Мораль і право. Моральна свідомість існує у формі норм, правил, приписів, носієм яких є громадська думка, а також уявлень та почуттів, мотивів поведінки і діяльності, ціннісної орієнтації людини як особистості. Право існує у формі державних законів, указів тощо. Моральні норми усні, а норми права (позитивного) писемні. Право, на відміну від моральних норм, імперативно регулює поведінку людей. Якщо порушення моральних правил викликає громадський осуд або суд совісті, то порушення чи невиконання норм права передбачає застосування покарань і примусових заходів. Мораль і політика. Функції та сутність моралі і політики як форм соціального життя не завжди однакові. Мораль зорієнтована на гармонізацію суспільних відносин і міжособистісних стосунків, а політика загалом спрямована на підпорядкування однієї волі (індивідуальної, групової) волі іншій. Узгодженість інтересів влади і переважної більшості громадян держави сприяє гуманізації політики і підвищенню моральної культури народу. Мораль і мистецтво. Мораль — надбання народу (людства); творці — окремі люди, здатні виражати естетичне бачення і переживання буття з допомогою художніх образів. Носієм моральних норм є громадська думка, а естетичних ідеалів — митці. Мораль як форма суспільної свідомості виявляється через норми, правила, приписи поведінки людей, мистецтво — через художні образи. Мораль консервативніша, ніж мистецтво, адже її норми формуються впродовж століть і дуже рідко переглядаються. Мистецтво постійно коригує, уточнює свої ідеали, вдаючись до нових художніх засобів, стилів, художніх образів. Мораль послуговується загальними визначеннями, якими є норми бажаної поведінки людей, а мистецтво створює образи, де поєднується загальне й індивідуально неповторне, особистісне. Мораль і релігія. Мораль, як і релігійна свідомість, регулює соціальні відносини, виявляючись у нормах поведінки. Релігійні норми викладені у формі заповідей, повчань, притч. Вони сприяють осмисленню проблем смерті і безсмертя, смислу людського життя, природи і сутності добра та зла, справедливості, щастя тощо. Завдяки моралі (теорії моралі) та релігії формуються уявлення про моральні чесноти і вади. Однак світська етика розглядає виникнення, становлення і розвиток моралі як природно-історичний процес, релігійна — проголошує творцем норм поведінки людей Бога, який створив світ, володіє ним, опікується всесвітнім порядком, протистоїть хаосу, руйнуванню, деградації.
