Більшість учених зараховує до натуралістичних усі нерелігійні концепції моралі, крім соціально-історичних. Згідно з натуралістичними концепціями мораль виникла мільйони років тому як просте продовження і ускладнення групових інстинктів тварин. Вона необхідна для виживання виду в боротьбі за існування. Ці концепції були сформульовані у працях Ч.-Р. Дар-віна, Г. Спенсера, П. Кропоткіна. Ч.-Р. Дарвін зазначав, що багато почуттів і здібностей, якими пишаються люди, можна виявити і в тварин. Н., взаємне попередження про загрозу, взаємна підтримка на полюванні, взаємне співчуття в біді. На його думку, крім любові і симпатії, у тварин є й інші якості, що теж перебувають у зв'язку із суспільними інстинктами, які люди назвали б моральними якостями. Г. Спенсер виходить з ідеї еволюції, якаохоплює як природу, так і суспільство. Він не відрізняв моральних стосунків людей від стосунків у тваринному світі Людська поведінка історично долає кілька етапів, упродовж яких виникають і вдосконалюються моральні почуття, зло поступово переходить до добра, від моральних вад до чеснот. Людина, пристосовуючись до умов життя, спрямовує поведінку на збереження себе як виду. Натуралістичні концепції загалом ґрунтуються на помилковому підході - редукціонізм (лат. повернення, відновлення) — зведення вищого (моральних стосунків між людьми) до нижчого (поведінки тварин). До натуралістичних систем походження моралі відносять також гедонізм, евдемонізм. Згідно з першої людина від природи має потяг до насолод.Гедонізм — спосіб обгрунтування моралі, тлумачення її природи і призначення, який зводить зміст моральних вимог до однієї мети — одержання насолод. Насолода - найвище благо і критерій людської поведінки, а прагнення до насолоди —головне рушійне начало людини, закладене в ній природою, що визначає всі її дії. Добром є те, що приносить насолоду, а злом — те, що спричиняє страждання. Евдемоністи наполягають на тому, що визначальним у людині є прагнення до щастя. Евдемонізм — спосіб обгрунтування моралі, тлумачення її природи і призначення, за якого досягнення щастя вважається головною метою життя і основою моральних вчинків. Прихильники евдемонізму вважали щасливою і доброчесною людину, яка розвиває свої духовні й тілесні можливості, що приносить їй задоволення, позитивно позначається і на її оточенні. Все це є передумовою її авторитету і навіть слави.
