Основоположники етики "практичного гуманізму" — К. Маркс (1818—1883) та Ф. Енгельс (1820—1895). їхнє етичне вчення нерозривно поєднане з соціально-політичним. Основні праці, що містять етичні ідеї, — це рання праця К. Маркса "Економічно-філософські рукописи 1844 року", а також написані спільно: "Маніфест комуністичної партії", "Німецька ідеологія", "Розвиток соціалізму від утопії до науки" та ін. Основні ідеї етики марксизму пов´язані із суспільним життям. Розкриваючи закони становлення моралі в історії людства, вони бачать її наслідком суспільно-історичного процесу, на відміну від представників філософського раціоналізму та емпіризму кінця XVIII — першої половини XIX ст., що розглядали мораль як результат природно-історичного процесу. Класики марксизму обґрунтували поняття соціально-економічних формацій, кожній із яких властивий свій тип моральності та свої етичні ідеї, що осмислюють зміст і перспективи морального життя свого часу. Проблема розвитку моральності в посідає особливе місце в соціально-економічній теорії марксизму. Описуючи вплив грошей у буржуазному суспільстві, Маркс та Енгельс говорять, що гроші "перетворюють вірність на зраду, любов на ненависть, ненависть на любов, чесноту на порок, порок на доброчесність, раба у пана, пана у раба, безглуздість у розум, розум у безглуздість". Інакше кажучи, вони революціонізують стосунки, оскільки підміняють собою моральні цінності. Критика соціальних та моральних засад буржуазного суспільства — один із важливих аспектів погляду класиків марксизму на сучасне їм суспільство. Вони зосереджують увагу на перспективах, які бачать у безкласовому суспільстві, до якого, на їх думку, людство неминуче повинно прийти. В обґрунтуванні перспектив суспільства майбутнього вони спираються на мораль пролетаріату як таку, що позбавлена класової обмеженості. Вона утверджує людину у її людських якостях, а не її соціальний статус. На цій підставі класики марксизму підтримували робітничий рух у країнах Західної Європи, що саме в 40—70-х роках XIX ст. набув особливо широкого розмаху. В робітничому русі вони бачили джерело соціального та морального оновлення людства.
