Слова «моральність», «мораль», «етика» близькі за змістом. Але виникли вони в трьох різних мовах.
Походження слова «етика» сягає глибокої давнини. Слово «етика» виникло з давньогрецького , маючи різні значення у різні часи. Термін «етика» має давньогрецькі корені. Він походить від слова етос (ethos), що означає будинок, лігво, гніздо. Пізніше це слово набуває нового змісту, що виражає характер живих істот, у тому числі людини. Етикою Арістотель називав науку, яка вивчає і прищеплює людині діяльнісної-вольові, душевні якості або чесноти. Аристотель не мислить окремого людини (громадянина) поза поліса. Для нього людина істота суспільно-політичне.. Отож від IV ст. до н. е. до наших днів, ця наука дістала таку назву.
Етика — це філософське дослідження категорій моралі і моральності. Етичні норми створені забезпечувати нормальне спільне проживання, розуміння та спілкування у суспільстві. Етика забезпечує подолання властивого кожній особистості індивідуалізму і фізіологічної агресивності Сучасність призводить до розширення етичного поля: поняття добра поширюється вже і на взаємини людини з природою та наукові експерименти ( біоетика ) .
- Мораль — це і предмет , досліджуваний етикою , і історично конкретні норми поведінки людей. Мораль визначає найбільш загальні правила, за якими поводяться люди в тій чи іншій культурі , вона навчає того, що є належним ;
- Моральність позначає високі принципи , ідеальну , завершену форму моралі , вищу форму моральної поведінки — те, як слід чинити в тих чи інших випадках , як повинні поводитися високо моральні люди. Моральність належить до сфери належного.
Етика — це філософія моралі, моральності , етос . Уявлення про мораль нерідко обмежені рівнем елементарної культури спілкування, тому Сенс і таємниця морального буття не відкриті людиною , залишаються нерозгаданими . Наслідком такої непізнаності моралі виявляється її невизнаність . Буденний рівень сприйняття фіксує тільки заборонену сторону моралі , породжуючи скептичне і нігілістичне ставлення до неї , а в результаті — діяльнісну і поведінкову нереалізованість . Трагедія моралі в тому , що , будучи по суті найдосконалішим способом людського спів-буття , вона на практиці найчастіше зазнає поразки , витісняється псевдоцінностями
