Серед проблем сучасної естетичної теорії проблема видів мистецтва посідала особливе місце, оскільки далеко не завжди включалася в контекст цієї теорії або залишалася на узбіччі основних напрямків її розвитку. Певний час означену проблему вважали скоріше мистецтвознавчою, аніж естетичною. Наразі, ті принципові зрушення, що їх зазнало мистецтво на межі ХІХ–ХХ століть та в перші десятиліття минулого століття, переконливо довели їх саме естетичний характер і сприяли становленню міжнаукового підходу, «вибудовуючи» паритет між мистецтвознавством та естетикою. Сьогодні до цих двох наук активно залучаються психологія, етика, педагогіка, оскільки проблема видів мистецтва не може залишитися в традиційних професійних межах, а змушена, осмислюючи такі творчі експерименти, як хепенінг, перформанс, флешмоб, інсталяція, графіті, бодіарт, боді-пейнтинг, розширювати можливості естетико-мистецтвознавчого аналізу, виявляючи нові тенденції в таких структурних елементах художнього твору, як образ, форма, зміст, композиція. слід зазначити, що проблема видової специфіки мистецтва, маючи тривалу історію свого існування в якості предмета теоретичного аналізу, і сьогодні досить яскраво виявляє науковий потенціал, котрий живиться активною практикою сучасного мистецтва, його творчо- пошуковими формами. Зазначимо, що в сучасних умовах практика мистецтва органічно поєднана з естетико-мистецтвознавчою теорією. Своєрідність розвитку мистецтва зумовлює й динамічність залучення естетико-мистецтвознавчої думки до осмислення творчо-пошукових процесів. Одним з важливих завдань теорії є вироблення нового й систематизація існуючого поняттєво-категоріального апарату дослідження проблеми видової специфіки мистецтва. Сучасні науковці повинні, на наш погляд, бути активніше долучені й до аналізу, і до оцінювання естетико- художніх засобів, що використовуються в практиці «поліфонічних мистецтв»
