Характерною особливістю теоретичних орієнтирів дослідників доби Відродження є їхній пильний інтерес до феномену зображаль-них мистецтв. Саме тому наукові здобутки цього періоду щодо про-блеми видової специфіки мистецтва насамперед ототожнюються з трактатами «про живопис», «про зодчість» і «про статую». цілісна реконструкція ренесансної моделі видової специфі-ки мистецтва потребує залучення «Трактату про живопис» Леонардо
Видова специфіка мистецтва в контексті естетичної теорії
да Вінчі, який, з одного боку, є унікальним зразком теоретичного до-слідження цієї проблеми видатним практиком мистецтва, з іншого — заповнює майже сторічний вакуум, що утворився між концепціями А. Б. Альберті і дж. Вазарі. Продуктивність осмислення відповідного аспекту естетичного досвіду доби Відродження передбачає необхідність аналізу теоретичного руху: Л. Б. Альберті -» Леонардо да Вінчі -» дж. Вазарі.
Теоретичні міркування Л. Б. Альберті, висловлені ним на сторінках усіх трьох трактатів, підпорядковані головній меті — осмисленню видової специфіки мистецтва в контексті понятійно-категоріального апарату естетики. Такий підхід, зокрема, дав дослідникові можливість зосередитися на аналізі проблем прекрасного, гармонії та краси.
у трактаті «про живопис» Альберті дійшов важливого висновку про необхідність самовираження митця, превалювання індивідуального начала під час творчого процесу. Значно вищий щабель і доводить продуктивність евристичного по-тенціалубіографізму при аналізі феномену творчої особистості.
Важливе місце в контексті естетичної думки посідає теза Дж. Ва-зарі щодо пошуку перетину еволюції малюнка. Помітним досягненням Дж. Вазарі, що не втрачає своєї актуаль-ності й понині, є коригування поняття ремесло, яке для дослідника є синонімом професіоналізму. Вчений чітко проводить думку про необ-хідність досконалого оволодіння своєю професією — «ремеслом», яке відкриває шлях до художніх проривань в царині мистецтва. Отже, Ва-зарі виступає руйнівником «робітничої традиції» тлумачення поняття ремесло, з яким ототожнювали «механічні види» мистецтва: архітек-туру, скульптуру та живопис. Як відомо, під безпосереднім впливом Дж. Вазарі в Італії розпочався «академічний рух», що остаточно закрі-пив за митцями статус їхньої належності до елітарних верств суспіль-ства. Цей процес зумовлює формування ще однієї тенденції в динаміці руху видової специфіки мистецтва, яка надавала пріоритет «витонче-ним мистецтвам» — bellearti, beauxarts і виконала функцію перехідно-го етапу до нового періоду осмислення видової структури мистецтва.
