1 Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). 2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Коментована стаття присвячена регулюванню інституту повної цивільної дієздатності, що передбачає максимальні можливості фізичної особи щодо здійснення цивільних прав, виконання цивільних обов'язків та несення цивільної відповідальності за їх невиконання.2. За загальним правилом повна цивільна дієздатність виникає з досягненням фізичною особою повноліття, тобто 18 років.Крім того, повна цивільна дієздатність у осіб, що не досягли повноліття, виникає з моменту реєстрації шлюбу. Згідно СК шлюбний вік для жінки встановлюється у 17 років, а для чоловіка - у 18 років. Разом з тим право на шлюб може бути надано за рішенням суду на підставі заяви особи, яка досягла 14 років, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (ч. 2 ст. 23 СК). Проте повна цивільна дієздатність виникне для такої особи не з моменту вступу в законну силу судового рішення про надання права на шлюб, а з моменту реєстрації шлюбу в органі РАЦС.3. ЦК встановлює загальне правило про те, що набута фізичною особою повна дієздатність зберігається у разі припинення шлюбу до досягнення особою повноліття.
2.. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. 2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. 3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.
3. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Глава 90 ЦК присвячена правовому регулюванню нового у вітчизняному законодавстві, проте давнього і досить розповсюдженого у країнах континентальної системи права цивілістичного інституту - спадкового договору. Зазначений інститут має більш тісний зв'язок з підгалуззю зобов'язального, а не спадкового права, оскільки виступає різновидом договорів про передачу майна у власність набувача. Схожість конструкції спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності центральної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи - попереднього носія права. Водночас для виникнення права на спадкування необхідне настання ще кількох фактів, які не є притаманними спадковому договору - перебування у зв'язках шлюбу, спорідненості або утримання зі спадкодавцем, що дає підставу для закликання певної особи до спадкування, або складання заповіту на користь такої особи. Право на спадкування, яке з'являється з часу відкриття спадщини, ще не означає визнання осіб, на користь яких спадщина відкрилася, правонаступниками (спадкоємцями), оскільки для придбання права на спадщину необхідно її прийняти у встановлений законом строк і визначеними способами (ст. ст. 1268 - 1270 ЦК). Навпаки, набувач за спадковим договором одержує майно відчужувача у власність безпосередньо після його смерті без вчинення якихсь додаткових дій. Якщо до спадкоємців переходять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві і не були невіддільно пов'язані з його особистістю (ст. ст. 1218, 1219 ЦК), то до набувача - лише право власності. Іншими словами, спадкування опосередковує відносини універсального правонаступництва, а спадковий договір - сингулярного. Спадкування є безоплатним, а спадковий договір є правочином, що покладає на його сторін взаємні зобов'язання.
