пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


бiлет 3

1.Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. 2. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. 3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. 4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. 5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин. У частині першій коментованої статті закріплений центральний принцип цивільної правоздатності - принцип рівності правоздатності фізичних осіб. Дана норма є логічним продовженням і відтворенням статті 24 Конституції про рівність конституційних прав та свобод, рівність перед законом усіх громадян та неможливість встановлення привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. На наше переконання, принцип рівності цивільної правоздатності слід розуміти дещо вужче, ніж рівний обсяг можливостей мати один і той же обсяг прав та обов'язків для усіх фізичних осіб. По-перше, для іноземців та осіб без громадянства існують обмеження мати певні права, що встановлені Конституцією, законами та міжнародними договорами України (див. коментар до ст. 24 ЦК). По-друге, не можна стверджувати про рівність (бодай теоретичну) прав та обов'язків усіх фізичних осіб - громадян України. У визначених законом випадках здатність мати певні права пов'язується з досягненням особою певного віку (ч. 3 ст. 25), соціальним статусом особи, сферою діяльності.

 

2. . Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. 2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. 3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Право на спадкування є суб'єктивним правом, що передбачає вступ або відмову спадкоємця від вступу у спадкові правовідносини, що відображається відповідно у прийнятті або відмові у прийнятті спадщини. Право на спадкування виникає для суб'єкта - потенційного спадкоємця - з часу відкриття спадщини на його користь. Право на спадкування не слід ототожнювати із здатністю бути спадкоємцем. Остання є елементом цивільної правоздатності особи, теоретичною можливістю, яка може ніколи не реалізуватись. Навпаки, право на спадкування - це реально існуюче суб'єктивне право особи, виникнення якого зумовлюється кількома юридичними фактами (див. коментар до ст. 1220 ЦК України). 2. Оскільки чинне спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (див. також коментар до ст. 1217 ЦК України). 3. Ч. 3 цієї статті регламентує, що право спадкування виникає у день відкриття спадщини. З урахуванням норми ч. 3 ст. 1220 ЦК України про те, що якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них, варто додати, що право на спадкування виникає хоча і у день відкриття спа дщини, але існує під умовою ненастання смерті спадкоємця до кінця відповідної доби. В іншому разі вважатиметься, що він не встиг набути право на спадкування, а тому право на прийняття спадщини, яке він нібито одержав після смерті спадкодавця, не перейде до його власних спадкоємців.

3. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.. До другої черги спадкоємців за законом належать рідні брати та сестри спадкодавця, а також його дід та бабка. До рідних братів та сестер спадкодавця належать як повнорідні, тобто ті, які мають обох спільних батьків, так і неповнорідні, тобто ті, які мають лише одного зі спільних батьків: єдинокровні, які мають спільного батька, та єдиноутробні, які мають спільну матір. Дід та бабка спадкодавця одержують право на спадкування після смерті онука незалежно від того, чи є вони батьками його матері або батька. Прабаба та прадід спадкодавця спадкодавця закликаються до спадкування за правом представлення (ч. 2 ст. 1266 ЦК).


23.01.2018; 12:43
хиты: 130
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь