пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


бiлет 2

1.Цивільна правоздатність — це здатність фізичної особи мати цивільні права і обов'язки.Цивільна правоздатність властива кожній людині, від неї не можна відмовитися чи уступити будь-кому. Вона виникає з народження і припиняється із смертю. Водночас законодавець передбачає випадки, коли закон охороняє права зачатої, але ще не народженої дитини (наприклад, якщо дитина повинна народитися після смерті свого батька-спадкодавця). Окремі права особа може набувати лише з досягненням певного віку (стати донором, набувати зброю, цигарки тощо). Правоздатність не залежить від фізичного чи психічного стану людини, від того, чи здатна вона її здійснювати. І новонароджений, і душевнохворий мають цивільну правоздатність в такій само мірі, як і доросла здорова людина, оскільки вони можуть стати суб'єктами права власності, спадкування, користування житловим приміщенням тощо.
1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

2 . Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).. Основними суб'єктами спадкових правовідносин виступають спадкоємці. За змістом коментованої статті спадкоємцями можуть бути усі учасники цивільних відносин, визначені у ст. 2 ЦК України. Однак при цьому фізичні особи можуть спадкувати як за законом, так і за заповітом, а юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права - лише як спадкоємці за заповітом, оскільки до черг спадкоємців за законом, а також до кола осіб, які спадкують за правом представлення, визначених у ст. ст. 1261 - 1266 ЦК України, входять лише фізичні особи, пов'язані зі спадкодавцем кровною спорідненістю або іншими зв'язками - подружніми, сімейними або перебування на утриманні. 2. Особливістю правового положення територіальних громад у правовідносинах, що виникають у зв'язку із смертю спадкодавця, є те, що крім права бути спадкоємцями за заповітом, згідно ст. 1277 ЦК України вони можуть стати правонаступницями спадкового майна, щодо якого не виявилося спадкоємців і яке у встановленому порядку було визнане відумерлим. В такому випадку територіальні громади не вважаються спадкоємцями. Відповідно, незважаючи на те, до громади переходить спадкове майно, її правовий статус є відмінним від правового положення спадкоємців. Зокрема, територіальні громади позбавлені права на прийняття спадщини або відмову від її прийняття і виступають в якості "необхідних" правонаступників спадщини, до яких спадщина переходить незалежно від їх волі.

3. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. До першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, у тому числі народжені після його смерті, другий з подружжя, який пережив спадкодавця, а також батьки спадкодавця. Здатність бути спадкоємцем не пов'язується законом з досягненням фізичною особою певного віку. Тому спадкоємцями можуть бути як новонароджені, так і повнолітні діти спадкодавця. Спадкові права дітей не залежать також від того, чи народилися вони під час перебування спадкодавця в зареєстрованому шлюбі або шлюбі, який був визнаний недійним. Головне, щоб у дітей існували докази походження їх від даних осіб (насамперед, таким доказом виступає свідоцтво про народження дитини). Якщо дитина народилася поза шлюбом, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини, а від батька - 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; або 3) за рішенням суду (ст. 125 СК).Якщо дитина була народжена після смерті особи, яка перебувала із матір'ю новонародженого у зареєстрованому шлюбі, померла особа визнається батьком дитини лише якщо остання народилася до спливу десяти місяців після його смерті (ч. 2, 3 ст. 122 СК України). Виняток передбачений у разі, якщо дитина народилася хоча і до спливу десяти місяців від дня смерті чоловіка її матері, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою. В даному випадку вважається, що батьком дитини є чоловік її матері повторному шлюбі (ч. 1 ст. 124 СК України). Аналогічний десятимісячний строк передбачений для встановлення батьківства дитини при визнанні шлюбу недійсним або встановленні режиму окремого проживання подружжя (п. 2 ч. 2 ст. 120, ч. 2 ст. 122 СК України).


23.01.2018; 12:43
хиты: 139
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь