Генріх вів Абсолютистську політику
Феодальна анархія періоду гугенотських воєн дорого обійшлася Франції. Промисловість і торгівля переживали великі труднощі. Сільське господарство багатьох провінцій зовсім занепало. Державні фінанси були в цілковитому розладнанні. За цих умов відновлення сильної королівської влади було настійною необхідністю. В цьому були, зрештою, заінтересовані й широкі кола середнього і дрібного дворянства, а також буржуазія. Король мусив відновити порушений «порядок
Генріх IV перестав (після 1593 р.) скликати Генеральні штати і вимагав незаперечної покірності від паризького парламенту. Також і в церковних справах Генріх IV не терпів втручання папи. Великих феодалів, що належали до гугенотської або католицької опозиції, король вважав за краще підкупати, призначаючи їм величезні пенсії (одним з таких пенсіонерів став і лідер лігістів герцог Майєнський). Та якщо це не впливало, уряд вдавався до сили. У 1602 р. була розкрита змова герцога Бірона. Герцог поплатився за це головою.Економічна політика Генріха IV:
Генріх IV зумів підібрати собі енергійних і здібних міністрів. Одним з них був його міністр фінансів Сюллі (1560—1651). Представник найпередовішої частини дворянства, Сюллі ставив собі за мету відновлення і розвиток економіки Франції. Землеробство Сюллі вважав основним джерелом добробуту країни. «Землеробство — це справжні рудники і перуанські скарби Франції», — заявляв він. Сюллі розумів, що придушеному податками французькому селянству слід дати перепочинок. Уряд упорядкував збирання податків, скасував недоїмки за минулі роки, частково навіть зменшив податки з селян. Сума податків, що надходила до казни, від цього, проте, не зменшилась, бо Сюллі суворо ставився до збирачів податків, примушуючи відкупників поступатися своїми прибутками. Для відродження сільського господарства Сюллі провів і ряд інших заходів: був встановлений вільніший провіз хліба з однієї провінції до другої, організовано осушування боліт, заохочувалось поширення нових сільськогосподарських культур: кукурудзи, цукрових буряків, кормових трав тощо.
Уряд Генріха IV звертав велику увагу і на розвиток мануфактур: шовкових, полотняних, мереживних, гобеленів та ін. Він прагнув забезпечити Францію власним шовком-сирцем, для чого в різних районах було проведено насадження тутових дерев. Генріх IV дотримувався політики протекціонізму (захисту, охорони) щодо французької промисловості. Довіз іноземних промислових виробів у країну був значно обмежений, а вивіз з Франції сировини заборонений, щоб здешевити виробництво вітчизняної промисловості. В ряді випадків мануфактуристам з державної скарбниці почали видавати великі субсидії для розширення виробництва.
За Генріха IV велику увагу було звернено на поліпшення шляхів, була встановлена регулярна пошта, увійшли в користування омнібуси, що робили регулярні рейси між окремими містами Франції. У 1604 р. була заснована французька Ост-Індська компанія за зразком нідерландської і англійської. Майже водночас почалась колонізація французами Канади. Таким чином, економічна політика Генріха IV ішла назустріч інтересам буржуазії. Паризькі буржуа, що раніше відмовились визнати короля-гугенота, на кінець царювання Генріха IV були настроєні щодо нього більш ніж дружньо
