Норма права – це формально обов’язкові правила фізичної поведінки, які мають загальний характер, встановлюються або санкціоновуються державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечуються її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.
Види норм права
1. За функціональною спрямованістю:
регулятивні (правоустановчі), що встановлюють права і обов'язки суб'єктів;
правоохоронні, що регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, що встановлені регулятивними нормами.
2. За предметом правового регулювання — аналогічно до поділу на галузі права: конституційні, цивільні, кримінальні та ін.
3. За функціональним призначенням норми права поділяються на:
а. Відправні, що мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять у собі відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин, у свою чергу, поділяються на: норми-начала, норми-принципи; визначльно-установчі норми; норми-дефініції.
б. Норми-правила поведінки. На відміну від відправних, це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.
4. За характером диспозиції:
зобов'язуючі — вказують на необхідну, з точки зору держави, поведінку;
забороняючі — вказують на неприпустиму, недозволену, з точки зору держави, поведінку;
уповноважуючі (дозволяючі) — вказують на можливу поведінку суб'єкта.
5. За характером регламентації бажаної поведінки суб'єктів:
категоричні (імперативні) — приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік прав і обов'язків суб'єктів і не попускають жодних відхилень від них;
диспозитивні;
рекомендаційні;
заохочувальні.
