Зміст зв'язку права і закону полягає в тому, що закон як відображення державної волі має бути адекватним формулюванням права, яке об'єктивно виникає в суспільстві. Коли говориться про відповідність закону праву, під останнім розуміється передусім так зване "природне право" - мораль, свобода, справедливість, рівність. Саме воно (як ідеал) і служить критерієм для оцінки діючого позитивного права, закону.
Співвідношення права і закону полягає в такому:
1) лише праву має надаватися законна сила, оскільки закон може бути правовим явищем лише як форма вираження права;
2) закон зобов'язаний бути завжди правовим, щоб стати обов'язковим - "дух закону" і "буква закону" не повинні мати розбіжностей.
Правовий закон - законодавчий акт, що створений на основі принципу верховенства права і має на меті своїм регулюванням забезпечити розвиток людини, громадянського суспільства і держави в правових межах. Інакше кажучи, правовий закон - це право, що набуло офіційного, формального вираження, конкретизації і забезпечення, тобто набуло легалізованої, законної сили завдяки суспільному визнанню.
Загально-соціальні ознаки правового закону.
1) втілює справедливість, розуміння якої властиве певному суспільству (поняття справедливості історичне);
2) є формалізованою мірою свободи, що сформувалася в суспільстві, слугує формою закріплення права;
3) виражає потреби, інтереси, солідарну волю народу;
4) проголошує і забезпечує права і свободи, честь і гідність людини і громадянина;
5) відповідає нормам конституції і має в своєму складі розумне співвідношення дозволів, обов'язків, заборон, без переваги останніх;
6) відповідає міжнародним актам про права людини, враховує також рішення Європейського Суду з прав людини;
7) є нормативною основою законності і правопорядку в суспільстві;
8) стимулює розвиток правосвідомості і культури суспільства, має високий ступінь впливу на суспільство.
У більшості розвинених демократичних країн існує механізм контролю за змістом законів, за їх відповідністю вихідним людським цінностям. Він називається конституційним контролем. В Україні його здійснює Конституційний Суд, котрий, відповідно до ст. 147