Хоча національні держави існують уже багато років, проте теорія національної держави, як і сама нація, перебуває в постійному розвитку. Поглиблюються як універсальні, так і специфічні для кожного періоду й кожного народу форми розвитку. Новітня концепція національної держави звернена не тільки в минуле, а й у сучасне та майбутнє. Вона, відповідно, має враховувати й ті проблеми, з якими зіткнулося людство на межі ХХ–ХХІ століть, до речі, як і кожного попереднього історичного періоду, але неодмінно в контексті єдиного державотворчого процесу, даючи аргументоване пояснення і позитивним, і негативним тенденціям.
Ліберально-демократична концепція правової демократичної держави, що стала домінантною в останній третині ХХ століття, відіграла важливу роль у приверненні уваги до проблеми прав і свобод індивіда. Та, віддаючи перевагу розв'язанню проблеми рівності громадянських прав окремої людини, вона практично залишала поза увагою питання про рівність прав кожної нації і кожного народу, зокрема їх право на державне самовизначення, творення і реалізацію власної політики, культури, мови, освіти, віри тощо. При цьому таке ігнорування тепер із сфери світоглядної, уявної настійно намагаються перенести у сферу реального життя. Спроби уніфікації, застосування силових і економічних методів у насадженні власного бачення "демократичних" форм управління, розвитку економіки, культури, соціальних відносин, віри тощо в сучасному світі набувають загрозливих масштабів. Національна ж ідея як основа національного державотворення тим і відрізняється від ліберальної, що пропонує розв'язання проблеми рівності прав людей різних національностей на засадах рівного права – права на самостійний економічний, політичний і культурний розвиток.
Виступаючи провідником і захисником територіальної єдності, економічної, політичної, культурної цілісності нації і народу, гарантуючи розвиток саме національного ринку, збереження культури, духовності, національна держава не може не бути водночас і правовою, і демократичною, не захищати інтереси особи, її політичні права і свободи. Але щоб стати представником нації, захисником національних інтересів, вона має відтворювати у своїй структурі, принципах дії, у стратегії і політиці природо-соціальну сутність людини, нації, народу як цілісності.
