У сучасному світі розподіл влади — це принцип конституціоналізму, згідно з яким єдина державна влада поділяється на відносно незалежні та різні за функціями гілки влади.
Теорія розподілу влади — підсумок багатовікового розвитку державності, пошуку найбільш дієвих механізмів, що оберігають суспільство від деспотизму. Вона була створена кількома поколіннями дослідників держави і політики: ідея висловлювалася Арістотелем, теоретично обґрунтована Джоном Локком, в класичному вигляді розроблена Шарлем Луї Монтеск'є, Іммануїлом Кантом, Бенжаменом Констаном, Олександром Гамільтоном, Джеймсом Медісоном. Уперше і Найбільш послідовно принцип розподілу влад був утілений в Конституції США 1787 p.
Основні положення теорії розподілу влади:
1) розподіл влади закріплюється конституцією;
2) законодавча, виконавча і судова влада надаютьсярізним людям і органам;
3) всі гілки влади є рівними й автономними, жодна з них не може бути усунена будь-якою іншою владою;
4) жодна влада не може користуватися правами, наданими конституцією іншій владі;
5) судова влада дієнезалежно від політичного впливу, судді користуються правом тривалого перебування на посаді. Судова влада може оголосити закон недійсним, якщо він суперечить конституції.
Теорія розподілу влади в державі покликана обґрунтувати такий устрій держави, який виключав би можливість узурпації влади будь-яким посадовцем або органом держави. Спочатку вона була спрямована на обмеження влади короля, а потім стала використовуватися як теоретична та ідеологічна база боротьби проти будь-яких форм диктатури, небезпека встановлення якої є постійною суспільною реальністю.
Принцип розподілу влади сприйнятий теорією і практикою всіх демократичних держав. Сучасне державознавство і конституційна практика разом із класичною тріадою законодавчої, виконавчої і судової влади визнають існування установчої, виборчої, муніципальної, контрольної влади, а також самостійного інституту влади глави держави.
