Правові форми здійснення функцій держави - однорідна за своїми зовнішніми ознаками (характером та юридичними наслідками) діяльність органів держави, спрямована на керівництво суспільством шляхом видання правових актів.
Основними правовими формами державної діяльності є: правотворча та правореалізаційна (правозастосовча). Правотворча діяльність - це форма здійснення функцій держави засобами діяльності державних органів зі створення і розвитку права шляхом видання або санкціонування нових правових норм, а також зміни чи відміни діючих норм права (Є. Погорелов). Право-застосовна діяльність полягає у винесенні компетентними органами індивідуально-конкретних приписів, спрямованих на персонально визначених осіб. За своїм змістом застосування права відрізняється від правотворчої діяльності. При правотворчості створюють норми права, які автоматично поширюються на усіх і кожного, хто виявиться учасником суспільних відносин, передбачених цими нормами, а засобами правозастосування загальні приписи правових компетентні органи спрямовують до персонально визначених суб'єктів,
Правозастосовчу діяльність формують взаємопов'язані стадії: встановлення фактичних обставин; вибір та аналіз правової норми; прийняття рішення та його документальне оформлення. Значення цих стадій у правозастосовчому процесі досить різне: перші дві мають допоміжне значення і є підготовчими. Остання стадія - це вирішальний етап - прийняття рішення, винесення акту застосування права.
Невід'ємною частиною системи форм здійснення функцій держави вважають організаційні форми (способи) практичної діяльності її органів - способи та процеси в організаційній роботі державних органів, спрямованих на розв'язання завдань, що постають перед ними, та досягнення поставлених цілей, але такі, що не тягнуть за собою безпосередніх правових наслідків. Відмінність їх від правових полягає не тільки у засобах організування суспільних відносин, які використовуються, а й у зовніньому оформленні.
Класифікацію організаційних форм діяльності насамперед проводять залежно від засобів здійснення цієї діяльності. Основними організаційними формами здійснення функцій держави є:
1) форми безпосередньої організаційної діяльності. За їх допомогою прямо чи опосередковано вирішують питання, пов'язані з формуванням державного апарату та мобілізацією громадян до побудови правової держави;
2) форми, які визначаються актами, тобто організаційна діяльність засобами різного характеру письмових указівок та приписів;
3) специфічні форми організаційної діяльності. До них належать різні наради, конференції тощо, за допомогою яких поширюють та узагальнюють передовий досвід, обирають найефективніші шляхи та засоби реалізації запланованих заходів тощо.
При реалізації своїх численних функцій держава послуговується також різноманітними методами. Метод здійснення будь-якої функції також об'єктивний за своєю природою, як і решта властивостей функції, оскільки він є одним із виявів сутності держави. Тому прийоми, способи та засоби, що використовуються для здійснення функцій держави, не можна встановлювати довільно. їх визначають на основі пізнаних об'єктивних властивостей функції.
Залежно від мети та завдань, що постають перед державою, елементи методу здійснення її функцій можна поділити на такі групи: організаційно-технічні прийоми та засоби, засоби державного впливу, засоби суспільного впливу.
Організаційно-технічні прийоми та засоби - це саме ті засоби та образи позитивної діяльності, якими користуються державні органи та організації для створення умов, які максимально забезпечуватимуть реалізацію державних функцій.
Засобами державного впливу є:
- переконання, що реалізується через правове виховання населення, різні профілактичні заходи;
- заохочення, яке передбачає надання різних пільг та нагород особам та колективам, що відзначаються активною державною діяльністю;
- примус, практичним втіленням котрого є застосування до суб'єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховання та стимулювання людей до виконання правових норм.
Заходи суспільного впливу за останнє десятиліття майже втратили своє значення, однак вони можуть бути дієвим чинником зменшення кількості правопорушень, особливо на ранніх стадіях їх вчинення. Позитивний приклад та увага з боку суспільства можуть сильніше вплинути на соціальну орієнтацію правопорушника, ніж найсуворіші примусові заходи. Завдання і функції держави здійснюються через спеціально створені інституції, які в сукупності формують механізм держави. Саме через нього держава існує як така.
