Монархія — це така форма правління, за якою верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа (фараон, король, шах, цар, імператор), котра здобуває її на основі кровноспорідненого успадкування або по життєвого обрання.
Монархія має такі ознаки:
• влада глави держави існує історично і не делегується йому народом;
• влада моарха здійснюється безстроково і передається, як правило, у спадщину;
• монарх не несе відповідальності за свої рішення. Сьогодні в світі існує приблизно ЗО монархій. їх різновиди:
1) абсолютна монархія — це форма правління, за якої державна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха). Наприклад, Оман, Саудівська Аравія, Кувейт.
2) обмежена (конституційна) монархія — це форма правління, за якої законодавча влада належить парламенту, виконавча — монарху (чи кабінету міністрів), судова — судам, які обираються чи призначаються.
В парламентських монархіях (Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія) монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні державою фактично не бере. В його руках зберігаються незначні повноваження
Форма правління — це спосіб організації державної влади, порядок утворення та діяльності державних органів, компетенція почесного характеру, а фактична державна влада здійснюється парламентом і урядом. Головна відмінна риса парламентської монархії — парламент формує уряд, уряд підзвітний парламенту. Глава держави не має права вето по відношенню до законопроектів (Японія), або фактично не використовує його (Великобританія).
Республіка — це така форма правління, при якій державна влада в державі належить представницьким виборним органам і здійснюється ними.
Республіка має такі ознаки:
• влада глави та вищих державних органів делегується їм народом;
• повноваження глави обмежені певним строком;
• голова держави несе політичну відповідальність за свою діяльність.
Форми державного устрою — це територіальна організація держави, характер взаємодії між її складовими частинами та державою в цілому.
Теорія права розрізняє просту та складну форми державного устрою.
Проста (унітарна) держава — єдина держава, що не має всередині відокремлених утворень, які користуються певною самостійністю. Інакше кажучи, унітарними вважаються держави, окремі складові яких не мають свого суверенітету, всіх ознак державності (наприклад, області в Україні, графства в Англії).
Ознаки унітарної держави:
• наявність єдиного центру та єдиної системи органів влади та управління;
• наявність єдиної системи права, єдиної конституції, єдиної грошової системи, єдиного громадянства;
(Італія, Франція, Японія, Болгарія, Угорщина, Греція, Польща). При цьому деякі унітарні держави (Іспанія, Україна, Фінляндія, Португалія) включають автономні утворення. Щодо України, то з точки зору існування в її складі АРК, її можна вважати унітарною державою з елементами федералізму.
1)) федерація — союзна держава, що складається з держав-членів або державо подібних утворень (суб'єктів федерації). Федерація створюється на добровільних засадах, здебільшого згідно з укладеними відповідними угодами. Наприклад, Російська федерація, США, Канада, Мексика, Нігерія.
Ознаки федерації:
• наявність декількох правових систем, з яких одна система (система федерального права) володіє верховенством по відношенню до права суб'єкта федерації;
• наявність двох рівнів державної влади. Федеральна влада (влада держави в цілому) володіє всією повнотою зовнішнього суверенітету і значною частиною внутрішнього суверенітету. Влада суб'єкту федерації володіє внутрішнім суверенітетом.
Федерації можуть бути:
• територіальними — США, Німеччина, Бразилія;
• національними — Індія;
• змішаними — Росія.
Сьогодні в світі існує 24 федеративних держави, більшість з яких — великі та середні за територією та численністю населення.
2) конфедерація — це тимчасове об'єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети, переважно зовнішньополітичної або військової (наприклад, завоювання незалежності). В конфедерації немає єдиної (або подвійної) системи органів, законодавства, території, суверенітету, громадянства, єдиної грошової системи (фінансова система конфедерації формується з внесків її членів).
Такий різновид державного режиму типовий для держав Західної, Північної та Центральної Європи, Південної Америки. Окремі параметри демократичного режиму були досягнуті пострадянськими країнами.
