Причини війни
Невирішеність східного питання, прагнення Росії повернути території і вплив на Сході, втрачені в результаті поразки в Кримській війні.
Прагнення російського суспільства і держави допомогти християнським, перш за все, православним народам Османської імперії в їх національно-визвольній боротьбі.
Хід військових дій.
Балканський фронт. У квітні 1877 Росія оголосила війну Туреччині і її війська під командуванням брата царя - Миколи Миколайовича стали просуватися до Дунаю.
Передовий загін генерала 1.В. Гурко зайняв стратегічно важливий перевал Шипка, але був зупинений турками і з червня по грудень 1877 героїчно обороняв Шипку.
Загін генерала Н.П. Кріденера забарився зі своїм просуванням, що дозволило військам турецького командувача Осман-паші зосередитися в ряді фортець, які стали опорою турецької оборони.
Особливе значення мала фортеця Плевна. Правильно організована генералом Е.1. Тотлебеном блокада міста призвела в листопаді 1877 р. до падіння Плевни і капітуляції Осман-паші.
Звільнені сили, не чекаючи весни, були кинуті в наступ, і, завдяки вмінню Гурка та Скобелева, взяли Софію, Філіпполь та Адріанополь, увійшли в Сан-Стефано, що знаходився на підступах до Стамбула.
Кавказький фронт. На Кавказькому фронті російський корпус генерала М.Т. Лоріс-Мелікова в травні 1877 опанував сильними фортецями Баязет і Ардаган. Турки зробили контрнаступ. Після успішної оборони міста Баязета російські війська в листопаді 1877 р. перейшли в наступ і штурмом узяли фортецю Карс. Активні дії росіян у Закавказзі позбавили турецьке командування можливості перекинути війська на Балкани.
Розгром турецької армії, захоплення найбільших військових і політичних центрів на Балканах і в Закавказзі змусили султана запропонувати мир.
Підсумки військових дій.
Сан-Стефанський мирний договір, підписаний 19 лютого 1878 припускав, що:
- Росія на отримувала в Кавказі міста Карс, Ардаган, Баязет, Батум;
- Росії поверталися загублені в 1856 р. південь Бессарабії;
- Туреччина платила більшу контрибуцію;
- Створювалася велика словянська держава на Балканах - автономне князівство Болгарія з кордонами від Дунаю до Егейського моря;
- Сербія, Чорногорія та Румунія отримували територіальні прирощення і повну незалежність;
- Проводились реформи для покращення становища християн Османської імперії.
Берлінський конгрес 1878 р. і його рішення. Однак під тиском Англії, Австро-Угорщині, Німеччини і в результаті прорахунків російських дипломатів, в тому числі Горчакова, був здійснений перегляд підсумків війни, яка обмежила успіхи Росії. В результаті змови європейських держав:
- Росія повертала Баязет Туреччині;
- Болгарія ділилася на три частини: Північна Болгарія отримувала обмежену незалежність; Східна Румелія - автономію у складі Туреччини, Македонія залишалася частиною Туреччини;
- Сербія та Чорногорія отримували лише обмежену незалежність;
- Боснія і Герцеговина передавалися під управління Австро-Угорщини і незабаром були окуповані її військами;
- Англія увела війська на о. Кіпр, що належав Туреччині.
