За умовами Берлінського трактату (1878) БіГ була окупована австро-угорськими військами. Однак ці землі формально залишалися провінцією Османської імперії, а їхнє населення вважалося підданими султана, яким гарантувалося право вільного віросповідання. Усі прибутки провінції повинні були використовуватися лише для потреб на¬селення БіГ.Для Габсбурзької монархії Боснія і Герцеговина мала важливе стратегічне й економічне значення. їй відводилася роль форпосту в експансіоністських планах на Балканах. Фактично БіГ перебували під керівництвом міністерства фінансів загальнодержавного уряду, а адміністративні функції покладалися на командувача окупаційних військ. У 1883-1903 pp. управління здійснював міністр фінансів Б. Калаї.Ним був розроблений план перетворень та інтеграції краю до Австро-Угорщини. У центр політики австрійської влади було поставлено національне та конфесійне розмежування мешканців провінції По суті на початку XX ст. в БіГ було створено централізований поліцейсько-бюрократичний режим з досить символічною участю в управлінні представників корінного населення. Поступово в провінції поширилося загальноімперське законодавство, що стосувалося митної служби, податків тощо. Згідно з переписом (1886), в БіГ мешкало 1335 тис. чоловік (православних - 571 тис, мусульман - 492 тис, католиків - 266 тис, юдеїв -майже 6 тис). До роботи в апараті управління краю в першу чергу залучалися хорвати-католики або чехи, словенці та поляки, які володіли німецькою мовою. В цілому корінне населення серед чиновників 26 % (мусульмани - 5 %, серби — 3 %). Економічний розвиток БіГ здійснювався за спеціальним планом і мав характер прискореної модернізації. Будувалися залізниці, розроблялися родовища залізної руди, солі, магнію, вугілля. У сільському господарстві запроваджувалися парові та електричні млини. Водночас османська система землеволодіння залишалася незмінною, а селяни, як і раніше, перебували в залежності від поміщиків. Більшість населення мешкало в селах, а в містах - решта (15 %). Центр провінції Сараєво поступово набув вигляду європейського міста, де відкривалися навчальні заклади, бібліотеки, музеї, наукові товариства. Але кількість письменних у краї залишалася на рівні 12 % від усього населення.
